Жили-були рак-неборак, горобець, та кіт . Рак їсти варив, горобець приносив їжу, а кіт їм дрова в лісі заготовляв. Жили вони дружньо та радісно.
Одного разу після смачної вечері кіт каже:
– Дякую тобі рак-неборак за дуже смачну вечерю!
– І я дякую! – говорить горобець.
А рак-неборак їм відповідає:
– І що б ви без мене робили? Адже ви не вмієте готувати.
Горобцеві та котові не сподобались вихваляння рака-неборака. Горобець і кіт заперечили:
– Моя праця теж важлива. Якби не я, то не було б з чого готувати їжу. – говорить кіт.
– І моя праця теж важлива. Якби я не заготовляв дрова, то на чому ви б готували їжу?
Рак-неборак їм зухвало відповідає:
– Подумаєш, що там зерно та ягоди збирати, чи дрова рубати. Інша справа — приготувати!
Та й почали вони сперечатися чия праця найважливіша.
Сперечалися вони сперечалися, та й вирішили помінятися обов’язками. Кіт замість рака буде їсти готувати. Рак-неборак замість горобця буде їжу здобувати. А горобець замість кота буде дрова заготовляти.
Наступного дня всі взялися за роботу.
Кіт став готувати їжу. Наносив води, ледве розвів вогонь, поставив казан з кашею варитись. Зморившись, думає: ”ляжу на хвилинку, відпочину”. Ліг та й заснув.
Прокинувся і мерщій до казана, а каша в казані згоріла. Та ще й, поспішаючи, хвоста собі обшмалив. Засмутився кіт, сів та й плаче.
А в рака-неборака теж не вийшло зерна та ягід назбирати. По дорозі він зустрів лисицю і ледве відбився клешнями від неї.
А горобець став рубати дрова, поліно відлетіло і вдарило його по коліні. Ледве під вечір додому дошкутильгав.
От так друзі напрацювалися цілий день, нічого не зробили та ще й покалічені без вечері залишилися.
Зібравшись за пустим столом, в холодній хаті, зрозумівши що помилялися, вирішили вибачитися один перед одним.
От рак-неборак через якого все почалося говорить:
– Вибачте, друзі, я зрозумів, ваша праця теж дуже важлива.
– Ми теж зрозуміли, що праця кожного дуже важлива — відповіли горобець та котик.
І вирішили вони жити як раніше. Кожен робив свою роботу і поважав працю інших.