Киця Мура: Великі пригоди в місті

Киця Мура і бабуся Маруся жили разом у своїй хатинці і згадували приємні моменти, коли в них гостювала онучка Ганнуся. Вони з нетерпінням чекали, коли ж дівчинка приїде знову.

Одного сонячного ранку киця мирно лежала на підвіконні і спостерігала, що відбувається у них на подвір’ї. Аж раптом вона побачила листоношу і зрозуміла, що Ганнуся написала листа. Киця мерщій побігла до дверей. Бабуся Маруся взяла листа і вони разом сіли уважно його читати. Ганнуся написала, що цього разу вона не приїде до села, оскільки в неї з’явилося багато справ у місті.

Трохи посумувавши, киця Мура подумала: «А якщо мені поїхати в гості до Ганнусі? Вона напевно дуже зрадіє!» Бабуся Маруся глянула на кицю і зрозуміла, що та задумала. Ця їдея їй теж сподобалася. Тому, набравши гостинців, вони вирушили в дорогу.

Це була перша подорож нашої киці автобусом. Вона спостерігала через вікно за всім, що відбувалося, щоб нічого не пропустити. Аж раптом автобус різко загальмував. Виявилось, що корова, яка паслась на узбіччі, вирішила перейти дорогу прямо посеред траси!

«Отакої! — подумала Мурка, – а де тут корова взялася? Я думала, що в місті їх немає, а вони тут гуляють де хочуть».

Прибувши до міста, киця Мура одразу помітила, що тут все не так, як у селі. Вона здивовано дивилася на машини, що мчали вулицями, як блискавки. А голуби були такі нахабні, ходили, куди їм заманеться. «Ну, ці тут явно місцеві боси!» – подумала Мура.

Киця разом з бабусею нарешті добралися то квартири, де проживала онучка.

А Ганнуся і не сподівалася такого сюрпризу. Вона і справді дуже зраділа, коли побачила своїх гостей.

-Тепер, – каже Ганнуся, – моя черга познайомити вас із містом.

Наступного дня всі вирушили на прогулянку. Киця Мура зручненько вмостилася на руках у дівчинки і з цікавістю спостерігала за всім, що відбувалося навколо. Вона побачила багато машин, тролейбусів, трамваїв, у яких їхало багато людей. Також її увагу привернув світлофор, який по черзі змінював свій колір. Коли вони переходили дорогу, Ганнуся пояснила киці:

– Бачиш? Зараз горить червоний колір. Це означає, що нам потрібно стояти і дати дорогу транспорту. А коли загориться зелений, тоді можемо рушати. Зрозуміла?

Киця промуркотіла дівчинці у відповідь і вони всі разом безпечно перейшли дорогу. За цілий день Ганнуся показала киці багато цікавого. Вони були в парку і бачили гарних білих лебедів, які граційно плавали у ставку. А ще вони спостерігали за тим як діти годували насінням голубів. Крім того, вони познайомилися із місцевими кумедними песиками, які дуже хотіли потоваришувати із кицею. А ще Ганнуся пригостила Мурку і бабусю своїм улюбленим морозивом.

Ось так минув перший день киці Мури у місті. Стомлена і задоволена вона заснула на руках у дівчинки. Прокинулася киця вже аж наступного ранку від якихось дивних звуків. Відкривши свої оченята, вона помітила, як щось кругле та незрозуміле пересувалося по кімнаті та ще й видавало гучні звуки. «Що це таке?» – здивовано та налякано подумала киця.

– Не бійся, то пилосос — заспокоїла дівчинка, – він прибирає у квартирі.

Хоча киця і довіряла дівчинці, все ж про всяк випадок, вирішила втекти на кухню. А там вже її чекав смачненький сніданок. Це її дуже заспокоїло.

Більше того, коли всі порозходилися по своїм справам, Мурка також вирішила, що їй треба показати себе у великому місті.Через вікно вона помітила, як на вулиці прогулюється місцева кішка. Штовхнувши лапкою вікно, яке на щастя не було зачинене, киця вирушила підкоряти великий міський світ. Вона дуже хотіла знайти нових друзів, але чомусь міцеві кішки не звертали на неї уваги. Голуби тільки насмішкувато косилися на неї і, виблискуючи пір’їнами, відлітали геть. Тоді Мура вирішила піти далі, у дворик. Але на її шляху став величезний пес із сусіднього під’їзду, який дуже серйозно ставився до охорони своєї території. Він спробував погнатися за Мурою, але киця була хитрішою. Вона вискочила на дерево і з безпечної висоти зиркала на пса, який під нею гарчав.

«Фух! Ну й пригоди! У місті, мабуть, все серйозніше, ніж у селі», – подумала киця, облизуючи свою лапку. «Але нічого. Думаю, я все-таки знайду собі друзів».

І справді, у сусідньому дворі киця зустріла діток, які гралися у пісочниці, а з ними були і їхні кошенята. Кошенятам дуже сподобалася наша Мурка і вони вирішили потоваришувати з нею. А увечері, коли всі повернулися додому, киця мирно собі спала, ніби й нічого не трапилось.

Ось так життя у місті подарувало киці Мурі багато цікавих пригод і нових друзів. Киця Мура зрозуміла, що це лише початок. І в майбутньому її чекає ще багато чого цікавого та невідомого.

Якщо вам сподобалася казка про Кицю-Муру в місті, і ви хотіли б щоб ми її озвучили на нашому ютюб-каналі, то напишіть, будь ласка, про це в коментарях.

Перша частина Киці Мури