В одному далекому дрімучому лісі на сонячній поляні виднілась хатинка. В тій затишній хатинці жила сімейка їжачків: мама, тато та маленький синок, на ім’я Сопунчик. Батьки дуже любили маленького їжачка, частували чимось смачненьким та навчали різної корисної роботи. Синок був чемним та слухняним і за це його всі жителі лісу дуже любили.
Всі діти полюбляють гратися і у нашого Сопунчика теж були свої цікаві іграшки та забави. Особливо йому подобався калейдоскоп, в якому він міг розглядати цікаві фігури. Здається, їжачок міг дивитися в нього годинами. Роздивляючись ті фігури, у їжачка з’явилася мрія самому навчитися створювати щось цікаве. І ось одного разу наш Сопунчик почув, що по той бік річки звірята ходили навчатися у школу малювання. В тій школі зайчик навчав дітлахів малювати і ті ставали гарними художниками. Їжачок подумав, що це саме те, що йому потрібно та й захотів і собі записатися у ту школу.
Перешкоди на шляху
Отже, одного ранку він зібрався в дорогу. Взяв найважливіші речі з собою і, звичайно, не забув і про калейдоскоп. Пішов їжачок прострою стежинкою, яка привела його прямо до струмка, який весело біг із гори та ховався десь далеко внизу за великими, могутніми деревами.
Стоїть Сопунчик, дивиться розгублено і не знає, що робити. Школу вже видно здалеку, а потрапити туди ніяк не можна. Річечка виявилась дуже швидкою, стрімкою та глибокою. Коли бачить, а на березі річки бобри працюють. Вирішив їжачок попросити у них допомоги. Підійшов ближче і каже:
– Доброго дня! Дуже хочу попросити вашої допомоги.
– Чого тобі треба?- запитали бобри.
– Я дуже хочу потрапити до школи малювання. А через струмок ніяк не перейду. Може ви зможете побудувати для мене місток? – несміливо промовив Сопунчик.
– Зможемо. Тільки у нас також є одна проблема. Допоможеш нам, допоможемо тобі.
– Кажіть, що треба зробити?
– Скоро нашим дітям треба йти до школи, а ми ніяк не можемо знайти Абетку, щоб наші дітлахи могли навчатися читати.
Їжачка не потрібно було вмовляти, він одразу згодився і побіг до лісу, адже добре знав куди треба йти. В тому лісі жила сова, яка мала багато різних книг, тому що була вчителькою. Побачивши їжачка, який до неї прибіг, то зрозуміла, що він прийшов по важливій справі. Сова запитала:
– Я так розумію, що тобі треба щось важливе. Може якась одна із моїх книг?
– Так! Так! Потрібна Абетка для малих бобренят, щоб вони могли піти до школи! – швидко відповів їжачок.
– Добре. Я можу тобі допомогти. Але у мене також є одна проблема. Я загубила свої окуляри і тепер не зможу навчати звірят, тому що дуже погано бачу. Допоможи мені їх знайти і я допоможу тобі.
– Звичайно, допоможу, – і одразу пішов на пошуки.
Але довго не довелося йому шукати. Побачив він, що на одному дереві щось виблискує. Підійшовши ближче, то зрозумів, що то сорока натягнула окуляри на носа і красується.
Казка про їжачка. Мрії збуваються!
Зрадів Сопунчик знахідці і каже до сороки:
– Сорока! Сорока! Віддай будь ласка окуляри, а то сова не зможе звіряток в школі навчати! А сорока відповідає:
– Не віддам! Я їх знайшла! Чим тоді я забавлятися буду?
Їжачок постояв, подумав і дістав свого улюбленого калейдоскопа. Подивився на нього, зітхнув і промовив:
– А давай мінятися! Я тобі подарую свого улюбленого калейдоскопа, а ти мені віддасиш окуляри.
Сорока погодилася, а щасливий їжачок миттю побіг до сови. Зраділа сова знахідці і дала їжачкові Абетку. Потім він побіг до бобрів, дав їм Абетку, а вони збудували гарний місток через швидку річечку. Тепер у їжачка з’явилася можливість перейти через струмок і записатися у школу для майбутніх художників. І з того часу він регулярно ходив до школи, а тим містком довго користувалися лісові мешканці.
Ось так їжачок, маючи свою мету, зміг піти на жертви, віддавши свою улюблену іграшку. А також він був добрим і готовим прийти на допомогу іншим. А це принесло багато користі всім.
А у вас є мрія?
Подивитися мульт-пісеньку “Казка про їжачка”