Казка про Вітер

Дівчинка на ім’я Ганнуся дуже полюбляла канікули. Звичайно ж, хто їх не любить! А для Ганнусі канікули були особливим відпочинком. Адже це була чудова нагода поїхати до бабусі в село погостювати.

Так вона із великого та гамірного міста потрапляла в маленьке та тихе село. Там не неї чекала чиста та прозора річечка, яка протікала прямо біля бабусиного городу і в якій дівчинка полюбляла плавати. А ще в бабусі була корова Квітка, яка кожного дня дарувала запашне молочко і курочки, які щодня несли яєчка. Особливо Ганнусі подобалося гратися із друзями, які завжди на неї чекали, коли наставав час канікул.

Але одного разу наша Ганнуся засумувала. Помітила це бабуся та й питає:

– Ганнусю! Що сталося? Може ти захворіла?

– Та ні, все добре, – зітхаючи відповіла онучка.

– А чому ти така сумна?

– Не знаю. Мабуть тому, що я не маю із ким погратися. Мої друзі сьогодні зайняті.

– От в чому справа! – сказала бабуся. – Це й справді невесело самій залишатися вдома. Але ми спробуємо щось вигадати. Знаєш, наша Квітка засумувала, тому що в неї закінчилась запашна травичка. Може принесеш для неї гостинця із кінця городу, заодно і трішки розвієшся?

– Добре, – відповіла дівчинка, – взяла кошика і побігла по стежинці за гостинцями для Квітки.

Прийшла Ганнуся вкрай городу, присіла на травичку і вирішила полюбуватися, як вітерець хвилі на річці розгойдує. Аж тут, той грайливий вітерець почав дівчинці зачіску поправляти. А коли Ганнуся вирішила нарвати травички, вітерець почав їй у цьому допомагати. Він ніби складав ту траву у букети і дарував дівчинці.

– Що за диво?, – подумала Ганнуся, – невже вітер мені допомагає? Та ні! Напевно мені це здалося.

Та коли Ганнуся взялася нести кошик із травою додому, то вітер підняв її і переніс разом із кошиком прямо до бабусі на подвір’я. Дівчинка була така здивована, що й не знала, що подумати. Перше, що вона придумала, так це поговорити із вітром.

– Вітре! Вітре! Чому ти мені допомагаєш? Чи може це мені лише здається?

А вітер у відповідь:

– Гу- гу-гу! Ти мені просто подобаєшся, тому що ти гарна і чемна дівчинка. Залишайся такою завжди! До зустрічі!

– До зустрічі! Може ще побачимось! – вигукнула дівчинка.

А в цей час вона почула:

– Ганнусю! Прокидайся! Твої друзі прийшли до тебе погратися.

Ганнуся відкрила свої оченята і зрозуміла, що вона дуже міцно і солодко заснула, а бабуся знайшла її і розбудила. Але їй було дуже приємно, що такий гарний та приємний сон їй наснився.

P.S. Якщо вам сподобалася казка про вітер, то напишіть, будь ласка, про це нижче в коментарях.

Пісня-караоке “Хмаринки”.