Казка про Весну та Молоду Яблуню

В одному далекому казковому краї настала зима, яка подарувала всім прохолодну, але все ж по-своєму гарну погоду. Всі дерева в саду вкрилися білосніжним снігом, ніби ковдрою. Здається, що вони всі позасинали, відпочиваючи від спекотного літа та урожайної осені. Але серед тих дерев у саду була ще й зовсім молода яблуня. Їй було дуже сумно, адже її друзі — бджілки і метелики, всі поховалися. Стояла вона серед саду сумна та насуплена. Помітили те інші, старші дерева і почали її розпитувати:

– Чому ти така сумна? Що сталося?

А молода яблуня відповідає:

– А як мені не сумувати? Мої друзі всі поховалися від лютої зими. Я вже хочу, щоб весна прийшла якнайшвидше, щоб із ними зустрітися.

Як не заспокоювали її дерева, все марно. Аж раптом яблуня каже їм:

– От ви мені говорите зачекай та зачекай. А я не хочу чекати! Треба щось робити! Краще я дізнаюся де та весна ховається.

Аж тут прилітає сорока-білобока і сідає на нашу яблуню. А та зразу ж і запитує:

– Сороко-білобоко! Ти всюди літаєш і все знаєш. Ти не бачила куди весна сховалася?

– Ні, не знаю, – відповіла сорока, – але ти трішки зачекай і вона сама прийде!

– І ти туди ж, зачекай та зачекай! – незадоволено пробурмотіла яблунька.

Коли дивиться, а тут зайчик-побігайчик біжить, а вона і в нього запитує:

– Зайчику! Зайчику! Ти всюди бігаєш, все знаєш. Скажи, ти не бачив, куди весна сховалася?

– Ні, не бачив. Але ти трішки зачекай і скоро вона сама прийде!

– І ти туди ж! Не хочу я чекати. Це сумно!

А в цей час по саду почав прогулюватися знайомий вітерець і гілочками дерев колихати. Яблуня вирішила і в нього запитати:

– Вітре! Вітре! Ти буваєш всюди! Скажи, де весна заховалася?

– А навіщо тобі це? – запитав вітер.

– Я хочу щоб ти її знайшов і швидше до мене привів, тому що мої друзі, бджілки і метелики, поховалися. А без них мені дуже сумно.

– Знаєш, – сказав вітер, – весну потрібно трішки зачекати. Але я знаю один секрет, який допоможе, щоб час минув швидко.

– І який? Скажи мені!

– Все дуже просто. Озирнись і поглянь, скільки цікавого навкруги тебе! Його потрібно тільки навчитися помічати, – загадково сказав вітер і помчався собі далі.

– А що ж це може бути? – подумала яблуня.

Почала вона озиратися навкруги і помітила, як діти змайстрували годівничку для птахів і повісили її на сусідньому дереві. Щодня дітки приносили туди смачне зерно та насіння. А до цих ласощів зліталися різні птахи. Виявилося, що за ними і справді було цікаво спостерігати. Всі вони були дуже різні, веселі та грайливі.

Потім яблунька почала помічати, як гарно та яскраво виблискував сніг на сонці. Він переливався різними кольорами! Як виявилося, і за цим було дуже цікаво спостерігати. А там вдалині зібралася дітвора. Вони каталися на санчатах та гралися в сніжки і їх веселий сміх долинав аж до нашого саду.

Ось так цікаво почали проходити дні молодої яблуні. А одного ранку вона прокинулася від яскравих сонячних промінчиків і помітила, що на її гілочках почали з’являтися перші зелені листочки. Як же вона зраділа, адже зрозуміла, що весна, яку вона так чекала, вже прийшла. І на диво, дуже швидко.

На радощах, наша яблуня побудила всіх своїх сусідів по саду і промовила до них:

– Весна прийшла! Весна прийшла! Я ж казала, що потрібно щось робити, а не просто чекати!

А дорослі дерева у відповідь тільки по-доброму посміхалися.

Якщо вам сподобалася казка про весну і яблуню, то напишіть, будь ласка, нижче про це в коментарях.

Переглянути мульт-пісеньку “Казка про весну”.