Хто з вас, дітки, не мріяв мати крила, щоб побачити з висоти пташиного польоту наш чудовий та дивовижний світ? У Вікі та Лілі така можливість була… Проте чудовий дар літати сорока та ворона використовували по-різному.
Сорока Вікі новий день починала з посмішок, пісень та сміху. Вона літала над зеленими соснами, ялинками, березами, цікавилася життям лісових мешканців:
– Як здоров’я, тітонька Зої, – запитувала вона у знайомої білочки.
– Які плани на сьогодні, Гаррі? – запитувала знайомого бобра.
Друзі радісно спілкувалися з нею. Хтось – запрошував зайти на чай із здобними булочками, хтось – кликав погратись, а хтось – ділився новинами. Вікі була чуйною, веселила оточуючих дзвінким щебетанням, підбадьорювала у скрутній ситуації. У всьому лісі складно знайти сім’ю, в якій сороці не були б раді. Вона бажаний гість у кожному будиночку, у кожній нірці, у кожному гніздечку!
Лілі ж жила на самоті на сусідньому дереві. Ця маленька ворона думала лише про себе. Періодично жителі чули лише невдоволене гучне каркання, що долинало із верхівок дерев. То Лілі не подобалося нахмурене хмарне небо, то вона скаржилася на літнє спекотне сонце.
Так і минали дні за днями.
Поки жителі лісу дружною компанією збирали врожай грибів після дощу, або ніжилися біля струмка під теплими весняними промінчиками, ворона, як і раніше, сиділа у своєму гнізді. Вона відчувала смуток, досаду, образу, і навіть не підозрювала, яким прекрасним і дивовижним може бути наш світ! Для цього потрібно лише бути відкритою, щирою та доброю!
Переглянути мульт-пісеньку “Сорока-Ворона”.
Якщо вам сподобалась казка про сороку та ворону напишіть, будь ласка, про це в коментарях.