Казка про Собачку Топу

В однієї маленької дівчинки був папужка на ім’я Гриша. Ще його могли називати Григорієм. Гриша вмів розмовляти, а також був улюбленцем сім’ї. Але одного разу бабуся вирішила подарувати своїй онучці собачку. Це було маленьке, гарненьке та грайливе щеня. Дівчинка настільки його полюбила, що постійно з ним гралася. А деколи, тихенько від батьків, пускала собаку під ковдру і засинала разом із нею.

Ревнощі

Дівчинка, як і раніше, любила також і свого папугу. Але Гриша, побачивши, що в будинку з’явилося мале щеня, почав йому дуже заздрити. Тому вирішив зробити так, щоб собачку Топу перестали любити, а навпаки — сваритися на нього і не приділяти йому уваги. Тож перше, що спало папузі на думку — це влаштувати якусь шкоду. І зробити це так, щоб всі подумали на собачку.

Наступного дня, коли дорослі пішли на роботу, а дівчинка — в школу, Григорій і Топа як завжди, залишилися вдома самі. Господарі зазвичай залишали клітку папужки відчиненою, щоб той не сумував. Отож, коли в домі нікого не залишилося, наш хитрун взявся до справи. Він вирішив кімнатне взуття господарів поховати під ліжко та чим подалі. Спочатку він взяв великий тапочок тата і ледве-ледве заволік його у схованку. Потім повернувся, взяв тапочок мами і з ним зробив те ж саме. А коли папуга почав тягти тапочок дівчинки, собачка це побачив і вирішив перешкодити йому.

– Що ти робиш?, – запитав Топа, – навіщо ти ховаєш взуття господарів?

– Не твоя справа, – сердито відповів Григорій, і далі займаючись своєю справою.

– Р-р-р!!! Так не можна! Не роби цього! Вони тебе сваритимуть.

– Ха-ха-ха!!! Мене сваритимуть? Та ніколи. Я ж чемний папужка, скільки в них живу, ніякої шкоди не робив. А от коли в них з’явилося мале цуценя, це воно почало шкоду робити. От побачиш, всі так подумають.

-Ні! Ні! Це неправда! Ти так не зробиш!

– Ха-ха-ха!!! От і влетить тобі за це взуття!

Увечері додому повернулися господарі. Вони зразу помітили, що взуття немає на місці.

– Хто ж це міг його заховати?, – сказав тато,- мабуть це зробив наш песик. Я знаю, що собачки так можуть робити.

Почувши такі слова, Топа дуже засмутився, адже він був невинен. А Гриша — навпаки, був дуже радий, що всі так подумали. Одна лише дівчинка здогадалася, що сталося насправді.

– А може то наш папуга? Ми ж залишили його клітку відчиненою.

– Може й так, – погодилися батьки. І наступного дня вирішили це перевірити. Коли вони йшли з дому, то цього разу клітку папуги зачинили. А коли прийшли додому, то побачили, що все на місці і немає ніякої шкоди. Вони похвалили собачку за гарну поведінку, а до папуги сказали:

– Григорію, що з тобою? Ти вирішив тепер нам робити шкоду? Ми від тебе такого не чекали. Так дуже негарно. Сподіваємося, що ти так більше не будеш.

Папуга зрозумів, що цього разу в нього нічого не вийшло, але він не збирався здаватися. В нього виникла інша ідея.

Папуга загавкав. Казка про собачку

Всі знали, що коли хтось приходив у гості, то собачка завжди про це попереджав своїм дзвінким голосочком. Але просто так Топа ніколи не гавкав і ніколи зранку не будив господарів, а завжди чекав поки всі самі прокинуться. А папуга навчився гавкати точно так, як це робив Топа, але цього ще ніхто не знав. Тому, прокинувшись раніше за всіх, Григорій вирішив влаштувати всім сюрприз із самого ранку.

– Гав! Гав! Гав! – загавкав папужка. Це було так голосно та несподівано, що всі мало не повистрибували із під ковдри. Подумавши, що хтось до них прийшов, тато підійшов до дверей, але нікого там не було.

– Топа! Що це таке?, – сердито промовив тато, – чому ти всіх нас побудив? Ще дуже рано. Краще спи сам і нам не заважай!

Наступних кілька днів все так і продовжувалося. Господарі були дуже незадоволені. Вони вирішили, що Топа невихований і не хоче їх слухатися. Але одного разу, татові потрібно було дуже рано піднятися, щоб піти по справах. Папужка, звичайно, цього не знав і вирішив, як завжди, із самісінького ранку всіх побудити. Він же хотів, щоб всі і далі думали, який Топа невихований. Але в цей час господар на кухні робив собі каву, а поряд із ним тихо і мирно спав собі песик. Аж тут із сусідньої кімнати почулося:

– Гав! Гав! Гав!

– Що за дивина?, – сказав господар і пішов перевірити, що це діється.

– А-а-а! То це ти, Гриша, всіх кожного ранку будиш! А ми думали, що це Топа та на нього сварилися. Так більше не роби!

Початок справжньої дружби

Зрозумів папужка, що і цього разу його викрили. А наступного дня, коли всі порозходилися, Григорій вже не витримав і каже:

– Мале цуценя! Забирайся звідси! Ти мені вже набрид!

– Але чому? Я нічого поганого тобі не зробив. Це ти мене постійно ображаєш.

– Що?! Тоді я піду! І нехай всі думають, що це ти мене вигнав!

І з цими словами, папуга відчинив своїм сильним дзьобом вікно і вилетів на вулицю. Сів собі біля дверей будинку і чекає на господарів, щоб поскаржитись на Топу. Але Гриша не помітив, що до нього тихенько підкрадався чужий рудий кіт і вже хотів його спіймати. Але Топа, помітивши, що відбувається, чим дуж кинувся на допомогу. Вискочивши на вулицю, він в останню мить встиг прогнати кота і захистити папугу.

Після цього випадку, Григорій зрозумів, що песик йому не ворог, а вірний друг. Тому перестав на нього сердитися, вибачився за свою поведінку і надалі поводився з ним по-доброму. Більше того — вони навіть потоваришували і стали добрими друзями.

Якщо вам сподобалася казка про собачку Топу, то напишіть, будь ласка, нижче про це в коментарях.

Прочитайте продовження “Казка про собачку Топу. 2 частина“.