Почалася зима. Одна маленька дівчинка спостерігала з вікна за тим, як на землю падав білий-білий сніг. Що це таке? Здивовано думала вона, адже це була перша зима, яку вона побачила в своєму житті. І це був перший сніг, який вона побачила. В цей час відчинилися двері і до будинку зайшла бабуся. З дверей подуло холодом.
– Катрусю, а давай підемо на прогулянку, – запропонувала бабуся.
– Ні! Ні! – відповіла дівчинка, – там холодно! Не хочу!
Як бабуся не старалася, не могла вмовити дівчинку. Цю розмову почув старший братик дівчинки і у нього виникла ідея. Він швиденько одягнувся, прихопив із собою шапку, рукавиці, шарф і швидко вибіг. Через деякий час Катруся із бабусею почули, ніби хтось стукає у вікно. Швидко підбігши, дівчинка побачила щось дивне. Посеред подвір’я поряд з братиком хтось стояв і посміхався до неї. Одяг у нього був якийсь незвичний. На голові — червона шапка, на шиї — гарний червоний шарф, зелені гудзики виблискували на сонці, а сам він стояв на ковзанах, ніби хотів піти на каток. Найдивовижнішим Катрусі здався ніс, адже то була звичайнісінька морквина.
Братик, здавалося, розмовляв із незнайомцем. Щось шепотів йому на вухо, а потім підставляв своє і слухав, що говорив йому незнайомець.
– Бабусю! Бабусю! Хто це?
– Це твій братик сніговика зліпив. Дивись, який гарний вийшов!
-Сніговика?, – перепитала дівчинка.
– Так, я думаю, що він хоче із тобою познайомитись.
– Зі мною?
В цей час братик відчинив двері і промовив:
– Катрусю! Пішли на вулицю. До нас прийшов гість і хоче із тобою познайомитись!
Катруся відповіла:
– То запроси його до будинку!
– Ні, цей гість особливий. Якщо він зайде до будинку, то просто розтане, – сказав братик.
– Ну що ж, добре, я вийду, – погодилася дівчинка.
Швиденько зібравшись, Катруся разом із братиком пішла знайомитися із сніговиком. Але він чомусь мовчав і тільки посміхався до неї. Братик взяв санчата, посадив на них Катрусю і повіз її на вулицю, де бавилося багато діток. Катруся досхочу з ними награлася. А коли поверталася додому, то знову зустріла у себе на подвір’ї того самого сніговика, який до неї посміхався.
Катруся зрозуміла, що то братик із снігу його зліпив, адже сьогодні вона побачила, як інші діти теж ліпили сніговика. Дівчинка була дуже вдячна братику за такий подарунок і за те, що він допоміг її весело провести час.
Якщо вам сподобалася казка про сніговика, то напишіть, будь ласка, нижче про це в коментарях.