Жив на світі у країні казок один незвичайний равлик. А незвичайним він був тому, що був музикантом. У равлика була сопілка, яка дісталася йому від дідуся. На ній він щовечора любив грати і спостерігати за нічним зоряним небом.
Одного разу, займаючись своєю улюбленою справою, равлик помітив у вікні одного будинку дівчинку, яка була чомусь дуже сумною. Шкода йому стало дівчинку і він вирішив її розвеселити своєю грою. А щоб краще було його чути, він вибрався із своєю сопілкою аж на підвіконня. Але тут його чекала несподіванка. Лиш він розпочав свою гру, як разом із ним розпочали свій хор жаби на ставку. Та ще й так розквакалися, що гру равлика геть заглушили.
Засмутився музикант, що не вдалося дівчинку розвеселити. Але він не збирався здаватися. Вирішив равлик із жабами переговори влаштувати, домовитися, щоб ті квакали трохи тихіше.
Для цього він продумав план дій. Спочатку вирішив не іти до них із пустими руками, а задобрити подарунком із квітів, які назбирав дорогою до ставка. Крім того, равлик вирішив говорити з ними ввічливо, в надії, що ті до нього прислухаються.
Наблизившись, він помітив, що то було не просто квакання зелених жаб. Виявилося, що посеред річки, на великій гарній лілії сиділа головна жаба і керувала тим хором. Побачивши равлика, жаби затихли. Адже сам він був дуже маленький, тому виглядало так, ніби великий букет квітів сам до них рухався. Від подиву жаби аж роти порозкривали.
Зрозумів равлик, що саме зараз час розпочинати розмову.
– Дорогі жаби! Вітаю вас у вашому болотяному царстві! Чи можна звернутися із проханням до вашої цариці?
Від такого несподіваного привітання жаби аж поприсідали.
– Звертайся!, – гордо відповіла головна жаба, адже перший раз в житті її назвали царицею.
– Справа в тому, що ваше квакання таке гучне, що аж до села чути. Але через нього моя знайома дівчинка не чує моєї гри на сопілці.
– І ти хочеш, щоб ми тобі не заважали?, – насуплено запитала жаба.
– Ну так, звичайно. Ось за це я вам і подарунка приніс!
– Подарунки я люблю. Давай його сюди. Прохання твоє ми виконаємо. А тепер можеш собі іти.
– Дякую, вельмишановна пані, я це пам’ятатиму, – відповів равлик і повернувся додому.
Від цих слів головна жаба ще більше загордилася.
Але, мабуть, всі знають, що жаби є жаби. Подарунка забрали, а прохання гостя навіть і не думали виконувати. Як тільки його не стало видно, вони відразу продовжили своє квакання, та ще голосніше ніж до цього.
Неприємно стало равлику через таку їхню поведінку. Але він все одно дуже хотів розвеселити дівчинку. Тому у нього виникла інша ідея, як можна привернути її увагу. Мав він дуже добрих друзів, світлячків, у яких вирішив попросити допомоги, і вони погодилися.
Цього разу равлик прийшов до вікна дівчинки уже не сам, а із світлячками, які мали привернути до себе увагу. Можна сказати, що вони із цим завданням впоралися на відмінно.
Дівчинка помітила, як коло її вікна щось виблискує та переливається різними кольорами, ніби створюючи якусь неповторну музику. З цікавості дівчинка відчинила вікно і побачила світлячків, які витанцьовували під гру равлика. Цей концерт просто зачарував дівчинку і вона почала посміхатися.
З того часу кожного вечора равлик із світлячками влаштовували для дівчинки концерт. Після цього вона в хорошому настрої лягала в своє ліжечко і солодко засинала, радіючи своїм новим друзям.
Ось так бажання допомогти і наполегливість допомогли равлику створити нову міцну дружбу, а також не здаватися перед перешкодами.
Подивитися мульт-пісеньку про равлика.
Казки дуже класні.
Дякуємо!