Казка про Принцесу Аніту

За синіми морями та високими горами розташувалося одне королівство, в якому проживала маленька, гарненька принцеса на ім’я Аніта. Жила вона у просторому, багатому палаці, в якому і столи, і стільчики, і ліжка, і все, що там знаходилося було зроблене із золота. Мала маленька принцеса свою кімнату, в якій вона любила проводити багато часу за різними комп’ютерними іграми. А ще у неї була помічниця, дівчинка Соломійка, яка прибирала у її кімнаті, приносила їжу, прала та прасувала одяг.

Казка про принцесу. Початок пригод

Хоча принцеса мала все, чого їй тільки не забажається, все ж їй дуже часто було сумно і самотньо. Але вона помітила, що її помічниця завжди посміхається. Принцесу це сильно зацікавило і вона вирішила поговорити із Соломійкою.

– Чому ти завжди посміхаєшся? – запитала вона, – ти ж кожного дня багато працюєш і маєш мало часу на відпочинок.

– Так, кожного дня у мене дуже багато роботи. Але, коли я приходжу додому, то мої друзі дуже мене підтримують.

– І як це? – З подивом запитала Аніта.

Вони зі мною часто граються та спілкуються. А ще я живу серед гарної природи і люблю тварин.

– Цікаво… Як це може допомагати? Не розумію.

– Я можу запросити тебе до себе і ти сама зможеш все побачити і відчути, – сказала Соломійка.

– Добре. Давай зараз і підемо до тебе.

– Але зараз у мене ще багато роботи. Сьогодні я не встигну.

– Встигнеш. Я тобі допоможу, а ти мені все покажеш.

– Добре, я не проти, – погодилася дівчинка.

Разом дівчатка дуже швидко переробили всю роботу. Аніта була дуже здивована тим, що праця їй принесла задоволення. Адже раніше вона думала, що справжнє задоволення можна отримати тільки від відпочинку. Отже, зробивши все, що було потрібно, дівчатка тихенько покинули палац і пішли в гості до Соломійки.

Коли наша принцеса залишила позад себе межі свого багатого палацу, вона потрапила у дивовижне місце. Там вона не побачила ніяких золотих речей. Натомість вона помітила таку красу, яка раніше не була їй відома. Соломійка вела її через квітучі поляни різнокольорових та пахучих квітів, на які сідали бджілки та метелики. Здавалося, вони привітно махали своїми крихітними крильцями, коли бачили дівчаток.

Знайомство

Далі Соломійка привела принцесу на лісову галявину, де вона побачила різних чудових звіряток. Десь вдалині паслася козуля, поряд бігав песик, який кумедно ганявся за своїм хвостом і чомусь ніяк не міг його наздогнати. Це дуже розсмішило принцесу, адже такого вона ще ніколи не бачила. Потім вона помітила, як по стежинці хтось до неї біжить: маленький, пухнастий і з великими щічками.

– А це хто? – запитала вона у Соломійки.

– Це мій друг, хом’ячок. Він дуже полюбляє різне зерно та насіння. У мене завжди знайдеться для нього жменька. Візьми, погодуй його. Йому сподобається.

Принцеса взяла жменьку зерна і протягнула в долоні хом’ячкові. Той радісно виліз її на руки і почав набивати смаколиками свої щічки. Вони ставали все більшими і більшими. Коли він забрав усе зерно, одразу зіскочив із долоньки і побіг собі, мабуть діткам гостинці поніс.

Від такої прогулянки дівчатка трішки стомилися і вирішили присісти на лавочку та відпочити. Але, як тільки принцеса сіла, то відразу почула чийсь крик:

– Ой-ой-ой!!! Не сідай, мені боляче!

– Що це таке?! – злякалася Аніта, озирнулася на всі боки, – я нічого не бачу. І вирішила знову присісти і знову почула:

– Ой-ой-ой!!!

– Та що це?! Хто тут?!

Соломійка розсміялася і промовила:

– Не бійся! Я знаю, хто тут розважається. Поглянь он на ту гілку. Знаєш хто це?

– Ні! А хто?

– Це папуга балакун, він вміє говорити і так всіх передражнює.

Принцеса полегшено зітхнула, а потім їй навіть стало смішно, що птах так вміє розважатися.

Нарешті Соломійка привела свою гостю до діток, які гралися на вулиці. Вони бігали за м’ячем та весело і голосно щось вигукували. А один хлопчик, з пухкими та рум’яними щічками, тримав у руках великого пирога з яблуками. Побачивши дівчаток, він підійшов і відлупив кожній по шматочку. Потім до них підбігла дівчинка з рудими кісками і веснянками на носі та в клітчатому кашкеті. Вона мала скакалку і запросила дівчаток разом погратися. А трохи згодом, інші дітки навчили принцесу гратися у “доганялки” та “схованки”.

Цей день виявився для принцеси особливим. Вона зрозуміла, чому Соломійка завжди посміхається. В неї є багато хороших друзів, які люблять її і проводять багато часу разом. Для неї було цікаво і несподівано те, що можна отримати багато задоволення від нових знайомств. Виявилося, що такі знайомства приносять радість, оскільки всі дітки дуже різні і по-своєму цікаві. Кожен старався з нею познайомитися, запропонувати щось смачненьке або разом погратися. Аніта уперше в житті насправді цікаво провела свій час. Дітки запросили її знову до себе у гості і наша принцеса погодилася.

Увечері Соломійка разом із своїми друзями провели Аніту додому. Засинала принцеса щасливою і задоволеною. Їй снилися гарні квіти, метелики, бджілки, хом’ячок із великими щічками, смішний песик, папуга-балакун а також її нові друзі. Аніті дуже хотілося знову якнайшвидше з ними зустрітися.

Казка про принцесу. День радості

На наступний день принцеса Аніта прокинулася з твердим наміром більше ніколи не сидіти без діла. Вона вирішила, що в палаці потрібно змінити все – і почати з того, щоб познайомити своїх придворних із радістю спілкування та веселощів.

– Соломійко! – звернулася вона до своєї помічниці. – Ми сьогодні будемо влаштовувати свято для всіх! Запросимо всіх твоїх друзів і навчимо придворних гратися та радіти життю.

– Свято? У палаці? – здивувалася Соломійка. – А як король і королева відреагують?

– Ну, тато з мамою теж давно не гралися, – засміялася Аніта. – Їм це не завадить!

До обіду палац уже гудів, як вулик. Придворні кухарі запекли п’ять величезних яблучних пирогів, столяри зробили дерев’яні скакалки, а садівники вирізали футбольні м’ячі з… кавунів. Усі були трохи спантеличені, але принцеса так весело всіма командувала, що ніхто не міг їй відмовити.

Коли гості прибули, палац був повен сміху й галасу. Хом’ячок із великими щічками знову намагався сховати в них шматочок пирога, але цього разу пиріг був такий великий, що щічки не могли його вмістити! Папуга-балакун сів на плече короля й повторював його урочисте “Гммм!” щоразу, як той намагався виглядати серйозним. А придворні дами, які звикли до тиші й чаювання, раптом почали грати у “доганялки”, забувши про свої золоті віяла.

Королева, побачивши, яка щаслива Аніта, підійшла до короля й сказала: – Знаєш, наша донька стала справжньою королевою радості.

Король кивнув, тримаючи в руках м’яч, і тихенько пробурмотів: – Ще б трохи потренуватися, і я міг би виграти у “доганялки” в того хом’яка…

Того дня всі були щасливі. А принцеса вирішила, що тепер кожен тиждень буде проводити такі “дні радості”, де всі забудуть про золото і титули, а просто побавляться разом. Виявилося, що навіть у найбагатшому палаці справжнє щастя можна знайти у простих речах: сміху, друзях і, звісно ж, яблучному пирозі!

Переглянути мульт-пісеньку “казка про принцесу Білосніжку”.

Якщо вам сподобалася казка про принцесу Аніту і хочете продовження, то напишіть, будь ласка, про це в коментарях нижче.