Казка про Пінгвіна та Білого Ведмедя

Десь далеко-далеко, там де завжди зима, жив маленький пінгвін Коді разом із багатьма своїми родичами. Всі були дружніми і працьовитими. Дорослі завжди збиралися разом і йшли рибалити, а потім приносили малечі смачні гостинці. Поки дорослих не було дома, дітлахи завжди залишалися під наглядом одного поважного дорослого пінгвіна. Але одного разу малюк Коді вирішив, що він вже дорослий і тому може сам собі наловити смачної рибки. Тому, поки всі були зайняті своїми справами, наш сміливець зібрався і пішов на рибалку. Наловив рибки, смачно поїв, а наступного дня знову пішов рибалити. Сподобалась йому така справа і тому почав наш пінгвін кожного дня на рибалку ходити і геть забув про те, що дорослі вчили всіх бути дуже обережними і нікуди не ходити самим.

Хоча зазвичай все було добре, але одного разу із нашим маленьким пінгвіном сталася пригода. Крижина, на якій він рибалив, відкололася від берега і понесла його далеко-далеко від дому. Ніхто не знає, що могло б статися далі, якби його не помітили люди, які рибалили на своїх човнах. Пожаліли вони бідолаху, врятували і передали малечу в зоопарк, щоб він там під наглядом був.

В зоопарку Коді побачив багато-багато незнайомих йому тварин. Але його поселили поряд із кліткою великого білого ведмедя. Спочатку Коді було дуже страшно. Побачив це ведмідь і вирішив допомогти.

– Як тебе звати і звідки ти? – запитав він у малого.

– Я пінгвін Коді. Я живу далеко-далеко, там де завжди зима. А ти хто?

– А я білий полярний ведмідь на ім’я Сніжок. Я також потрапив сюди із далеких холодних країв.

– А чому я тебе ніколи не бачив? – запитав Коді.

Ведмідь посміхнувся і каже:

– Тому що ми живемо на протилежних сторонах світу.

– Цікаво. Я не розумію як це, – відповів Коді, – але я дуже хочу додому.

– Ти знаєш, я також хочу додому. І ми можемо один одному допомогти.

– А як? Що потрібно робити?

– Он бачиш ту мавпу? – сказав ведмідь, у неї ключі від наших кліток, але вона нізащо їх не віддасть.

– А чому?

– Тому що вона думає, що то прикраса. Коли немає охоронців, вона дістає всі свої брязкальця і красується перед нами.

– А я її попрошу, – сказав Коді, – може мене послухає.

Почав Коді просити ту мавпу, щоб ключі дала, а вона вигляд робить, що нічого не чує. Він вже навіть пропонував свою їжу, теж не хоче. Що робити, незнає.

“ А я її подарунка зроблю”, – подумав Коді і кинув свою рибину мавпі та ненароком зачепив її. А та мавпа як розсердиться і давай в нього кидатися всім чим мала. Такого Коді точно не очікував, але швидко здогадався, що робити потрібно. Почав він і далі мавпі в клітку рибу кидати, а та з пересердя кидала в пінгвіна все, що мала і нарешті таки кинула в нього ключами. Радості Коді не було меж. Тепер у пінгвіна і ведмедя були ключі. А це вже половина справи зроблена. Дочекалися вони поки стемніє і тихенько обоє вибралися з кліток. Ведмідь добре знав, що далі потрібно робити. Разом вони добралися до місця де багато-багато води і кораблі ходять. Тихенько пробралися на один із кораблів і попливли додому.

А чи цікаво вам дізнатися, що із ними сталося далі? Тоді напишіть свої побажання на продовження казки про пригоди пінгвіна і білого ведмедя в коментарях.

Переглянути смішний мультик “Казка про пінгвіна”.