Казка про Осінь та Маленьких Звіряток

В одному далекому густому лісі проживали маленькі дружні звірятка: білочки, зайчики, лисички… Їхні дітки дуже полюбляли разом бавитися. Вони грали в різні цікаві ігри та спостерігали за метеликами, квіточками та різними птахами. Для них все було дуже цікавим, адже звірятка були ще зовсім маленькими і навколишній світ здавався їм дивовижним, не завжди зрозумілим і загадковим.

І ось одного разу, бавлячись у пісочниці, малеча помітила цілу сімейку горобчиків: тата, маму та багато їхніх діток. Всі вони були дуже дружніми та працьовитими. Разом на поле за зерном літали, разом собі його в комори збирали. А тато-горобець любив завжди навчати чогось своїх діток. Він часто говорив, що осінь — це золота пора. А ще казав, що коли осінь прийде, то змусить багато роботи переробити, а діток — до школи піти.

Наші звірятка те почули, та й задумалися, що то за осінь така і золота, і змушує працювати багато. Білочка каже до друзів:

– Я і так багато допомагаю мамі і татові. А осінь, коли прийде, то скаже, що ще більше працювати потрібно?

А їжачок відповідає:

– Дивна якась ця осінь, вона напевно золоті прикраси полюбляє.

А лисичка всім у відповідь:

– Ой не знаю-не знаю, чого чекати від цієї дивної осені. Може вона змусить нас букви вчити та рахувати?

Так собі звірятка між собою розмовляли, не знаючи, що їм робити. Вирішили вони запитати у того горобчика, що то за осінь така і чи довго її чекати доведеться?

А горобчик загадково відповідає їм:

– Як прийде, то побачите. Вона золота, щедра та працьовита.

Своєю відповіддю він ще більше заплутав малечу. Тому дітки вирішили все-таки зачекати скільки потрібно і самим побачити ту осінь.

Минав час. Ліс, в якому проживали звірятка, почав змінювати колір. Листочки на деревах із зелених почали перетворюватися на жовті та червоні. У променях сонця ліс, здавалося, переливався золотом. Птахи і звірі, які проживали у лісі, понабивали повні комори зернят, горішків, сушених ягід та інших смаколиків, які подарувала всім щедра осінь. А от батьки подарували своїм діткам гарні сумочки, книжки та зошити і сказали, що прийшов час іти до школи. Дітки переглянулися між собою і здивовано запитали:

– А де та осінь і золота, і працьовита? Ми думали, що то вона прийде і скаже, що нам вже час букви вчити.

Батьки посміхнулися і відповіли:

– А вона вже прийшла. Після літа завжди настає осінь. Вона золота — погляньте тільки на наш яскравий жовто-червоний ліс! Чи не золотом він переливається?

Вона щедра. Адже осінню всі збирають щедрий урожай, який вирощували літом. І осінню для всіх діток настає час іти до школи і навчатися аж до наступного літа.

Почувши пояснення своїх батьків, дітки зрозуміли, що мав на увазі горобець, коли розказував про осінь.

Прослухати пісню “Казка про осінь”.

Якщо вам сподобалася казка про осінь, то напишіть, будь ласка, нижче про це в коментарях.

А вам подобається осінь?

Аудіоказка про осінь: