Полюбляв один дід рибку ловити. Візьме свого човника, вудочки та пливе на середину річки рибалити. Частенько він свій час там проводив. Наловить рибки, принесе додому, а баба радіє, що має чим онуків своїх пригощати.
Але сталося одного разу так, що дід всю ніч, ввесь день просидів з вудочками на річці і ні одненької не впіймав. Розсердився дід та й каже сам до себе: “Напевно ця риба проти мене змовилася. Піду, візьму сітки і всю рибку за один раз виловлю!” Зібрався сердитий дід, та й пішов. Але, поки дід такі слова промовляв, недалеко від нього пропливала одна рибка і все підслухала. Зрозуміла вона, що бідою пахне і поплила швиденько своїх подружок попереджати. Просить їх:
– Тікаймо з цієї річки, бо як дід всіх нас половить, то біда нам буде!
Просила вона, просила, але ніхто не хотів її послухатися. Думали, що вона так жартує. Побачила рибка, що ніхто на її слова зважати не хоче. Тому забрала своїх діток і разом поплили з цієї річки в іншу, житло собі шукати.
А тим часом, дід уже із сітками повертається. Сів на свого човника, поплив на середину річки, закинув сітки і чекає. А рибки безпечними були, перестороги слухатися не хотіли, тому всі потрапили до діда в сітку. Радіє дід, що так багато риби наловив, і додому приніс, і сусідам пороздавав та ще й на базар виніс. Продав ту рибу, а онукам гостинців накупив.
То ж вийшло так, що одному радість, то іншому — сльози. Якби рибки послухалися перестороги, то втекли б вчасно і не попалися б до діда в сітку.
А наша розумна рибка рада була, що діток своїх спасла. Ще й навчила їх обережними бути і до пересторог прислухатися.
Прослухати пісеньку про різних рибок.