Казка про Молодого Лева

У спекотному тропічному степу — савані, жила велика родина левів. Головним у цьому сімействі — прайді, був лев Роял та його дружина Лія. Їхні діти — левенята та молоді леви з левицями у всьому слухалися своїх батьків. Дорослі полювали, а потім впольованою здобиччю харчувалася вся родина.

Було у них левеня на ім’я Лео. Воно було дуже кмітливе і в усьому намагалося наслідувати свого батька. Лео мріяв, що коли виросте, то теж буде таким сильним та мужнім.

Час йшов і наше левеня перетворилося на сильного красивого лева. Лео знав, що їхнє сімейство у савані головне. Звірі їх побоюються та шанують.

Але одного разу захотілося Лео бути вільним, самому приймати рішення, полювати і бути незалежним.

Якось він сказав своїй мамі Лії:

– Я хочу жити самостійно! Я великий та сильний! — сказав він, струсивши гривою.

– Рано тобі, синку, ти надто молодий. Та як ти будеш один? Наша сила у сім’ї. Ніхто не посміє напасти на нас, бо знають, що ми разом захистимося.

– У мене міцні ікла і гострі пазурі. Я сильний! Ніхто не перейде дорогу леву! — і Лео гаркнув так, що рик його далеко рознісся по савані, розлякуючи звірів та птахів.

Лія сумно на нього подивилася і нічого не відповіла. Вона знала, що впертий син все одно не послухає. І молодий лев гордо пішов сам у саванну.

– Якщо раптом біда, поклич нас! — крикнула йому Лія, але Лео не обернувся.

Наступного ранку, задоволений своєю свободою, молодий лев вийшов на полювання. Він побачив стадо антилоп і помчав до них. Але антилопи першими помітили лева і швидко втекли. Лео вирушив далі, він довго бігав по савані, тварини ж тільки почувши його, втікали.

Наступного дня лев вирішив піти до водопою, щоб там вистежити здобич. Він заховався у високій траві і непомітно вів спостереження. Увечері до річки підійшли сильні буйволи. Лев вирішив напасти на найменшого, але сильні та великі буйволи почали захищати менших своїми великими рогами і Лео нічого не залишилось як швидко втекти.

Залігши у чагарниках, щоб віддихатися Лео згадав свою сім’ю, як вони всі разом оточували стадо і заганяли тварин. Тепер він зрозумів, що самотужки навіть сильному леву вижити важко. Він ослаб, але голод гнав його в савану на полювання.

Лише за тиждень Лео пощастило і він наздогнав стару антилопу. Тепер він мав їжу і міг насититися.

Лев знову відчув себе гордим та незалежним. Але тріумфування його тривало недовго: його з усіх боків обступили гієни. Лео не боявся цих звірів: він знав, що вони слабкі і не наважаться наблизитися до його здобичі. Так було завжди, коли він жив у прайді. Але сьогодні все змінилося. Лео відчув, що від цих звірів походить небезпека. Лев загарчав, але гієни зареготали:

– Ти не впораєшся з нами! Подивись на себе: ти слабкий і самотній, а нас багато. Залиш нам здобич і йди!

– Ви просто гієни, і не можете суперечити цареві звірів! — і він грізно загарчав.

Гієни відбігли від нього, але швидко повернулися на місце.

– Тобі нас не залякати! – крикнула найбільша гієна і кинулася на лева.

Лео легко відбив її лапою. Гієна заскулила, але в цей час решта гієн накинулася на нього. Він намагався відбитися, але сили були не рівні, тому що гієн було дуже багато. Тоді Лео загарчав щосили. Його рик почула Лія і кинулася на допомогу. Левиця вискочила з чагарників, а за нею вистрибнули інші леви. Побачивши їх, гієни кинулися навтіки.

– Пробач мені, мамо, я помилявся. Поодинці важко прожити.

– Нічого синку, це стало тобі добрим уроком, — відповіла мудра Лія. — Тільки разом ми сильні!

Переглянути мульт-пісеньку “Левеня“.

P.S. Якщо вам сподобалась казка про лева, залиште будь ласка коментар.