Казка про Лисицю Марту від Світарика

У місті Звіроград усі знали лисицю Марту. Вона мала блискуче хутро, гострий розум і найголовніше — талант обходити правила так, щоб виглядало, ніби вона їх навіть не читала.

— Секрет мого успіху простий, — казала Марта. — Не треба бути найкращою. Досить знати, як обійти тих, хто старається.

І справді: вона завжди вигравала призи, діставала останню булочку в кафе, навіть у пінгвінів з півночі виграла сніжки — не побувавши на снігу.

Але одного разу мер Звірограда — поважний Бобер Борис — оголосив:

🏆 Великий конкурс добрих справ!
Переможець отримає Золоте Серце Звірограда і пропуск до Буфету Безмежних Пиріжків на цілий рік!
Головна умова: допомога має бути щирою, без користі.

Марта скривилась.

— Як це — без користі? Навіщо допомагати, якщо нічого не отримаєш?.. Ой, стоп. Пропуск до пиріжків? Цікаво…

І вона почала готуватись.

Розробка хитрого плану

План А: зробити вигляд, що допомагає, а насправді — знімати себе на камеру і розповідати, яка вона добра.

План Б: заплатити кроликам, щоб ті прикидалися вдячними, коли вона “рятує” їх від калюжі (яку сама й вилила).

План В: розкидати по місту сміття, а потім урочисто прибрати його на очах журі.

Усе йшло за планом. Вона посміхалася в камеру, роздавала фальшиві компліменти й встигала позувати з мітлою, тримаючи її в лапках наче скрипку.

А тим часом…

Поряд, майже непомітно, стара черепаха Агафія щодня допомагала іншим:

• переводила малих звірят через дорогу;
• варила суп і пригощала тих, хто забув обід;
• зупинялась, аби послухати, як хом’як читає вірші — бо ніхто більше не слухав.

Жодної камери, жодної афіші. Просто — по-доброму.

Кульмінація

І ось настав день оголошення переможця. У центрі площі стояла сцена. Звірі зібрались, а Марта вже уявляла, як зробить “скромну” промову.

Аж раптом мер Бобер підняв лапу й мовив:

— Цього року переможцем стала… черепаха Агафія! За щиру, непоказну турботу про інших.

Усі зааплодували.

— Що?! — вигукнула Марта. — Але ж я робила добрі справи! Відео є, лайки є, костюми підібрані!..

— Може й так, — відповів мер, — але твоя доброта була… добре зрежисована. А справжня — не потребує сцени.

Казка про лисицю. Розв’язка

Марта вперше відчула… щось нове. Суміш здивування, образи — і трохи сорому. Вона підійшла до черепахи:

— Як ти це зробила? — спитала. — Без хитрощів, без плану, без камер?

Агафія усміхнулась:

— Просто робила, що могла. Ти теж зможеш, якщо спробуєш не перехитрити — а просто допомогти.

І знаєш що? Наступного дня Марта без камер, без плану — допомогла борсукові полагодити паркан. Не заради пиріжків. Просто… хотілось спробувати інакше.

Хитрість може дати короткий виграш.
А доброта — повагу, дружбу і пиріжки. Справжні. З капустою.

Якщо вам сподобалася казка про лисицю Марту, то напишіть про це в коментарях, а також поділіться посиланням на казку з друзями.