Друзі! Ви ще зі мною не знайомі? Так це ж я, Кролик. Я так люблю спілкуватися! Ось вирішив з вами познайомитися і розказати трішки про себе.
Взагалі, я дуже чемний та слухняний. Але, чесно кажучи, чомусь зі мною стаються якісь каверзні історії. Ось одна з них. Послухайте будь ласка.
Одного гарного сонячного дня, тато й мама пішли до лісу, а мене з собою чомусь не взяли. Натомість мені дуже суворо наказали залишатися вдома і нікуди не ходити.
– Добре! Добре! – погодився я.
Тато і мама пішли, а я залишився бавитися у своїй пісочниці. Пізніше до мене в гості завітали друзі — кабанчик-ікланчик та білочка-ласунка. Разом нам було дуже весело та цікаво. Ми бігали, стрибали, гралися в різні ігри. Але коли друзі запропонували мені прогулятися лісом, я відмовився, тому що пам’ятав, що мені мама з татом наказували.
Потім прийшла ще й однокласниця лисичка. Вона теж кликала мене на прогулянку до лісу і я теж відмовився.
Коли друзі порозходилися, мені стало трішки сумно. Тому я вирішив допомогти мамі і полити її квіточки на клумбі. Там я побачив когось дуже-дуже гарного. Це була дуже гарна пташка, крильця якої переливалися різними барвами, а пісні, які вона співала, хотілося слухати ще і ще.
Аж тут ця пташка змахнула крилами і полетіла. Я не міг відірвати від неї свого погляду. Забувши про все, я побіг за нею. Я біг, поки не стомився і не заснув під ялиновим деревцем. Прокинувшись, я дуже злякався. Я не зрозумів де я і чому так темно та холодно. Але тут приємний вітерець розвіяв хмари на небі і з’явився місяць. Піднявши голову, я побачив ту саму пташку, яка сиділа на гілочці. В цей час я згадав, як мама мене навчала з усіма бути чемним та привітним.
Я вирішив попросити в неї допомоги і промовив:
– Пташко! Пташко! Ти така гарна! Я думаю, що ти також дуже добра. Прошу тебе, будь ласка, покажи мені дорогу додому.
Пташка знову розправила свої крила і злетіла. Я зрозумів, що вона мене послухала.
Я дуже швидко за нею біг і вже через деякий час був вдома. Я подякував пташці і чимдуж побіг до своєї домівки. Там я побачив, що стурбовані батьки вже збиралися разом з іншими звірами іти на пошуки. Побачивши мене, всі дуже зраділи.
А мені, якщо чесно, було дуже радісно і водночас дуже соромно. Я був радий знову побачити своїх батьків, свою домівку та тепленьке м’якеньке ліжечко. А соромно — тому що не послухався батьків і завдав їм багато клопоту.
Ось така, друзі, сталася зі мною історія. Не розумію, чому. Я ж хотів бути слухняним. А як ви думаєте, може тому, що я дуже захопився тією цікавою пташкою і зовсім забув про перестороги батьків? Мабуть надалі я буду старатися так більше не робити.
Переглянути смішний мультик про кролика.