Сьогодні, дітки, для вас буде казка про котика на ім’я Персик. Він ще зовсім маленьке кошеня, а вже дещо про себе дізнався. Але, як ви зрозумієте далі, йому ще багато чого необхідно дізнатися. Тож дамо йому можливість самому розказати про себе і про те, яка цікава історія з ним трапилась.
Я поки що маленьке кошеня, але мої господарі вже давно зрозуміли, що я дуже відважний та сміливий. Особливо, коли я забираюсь високо на шафу і не хочу спускатись. Мені просто цікаво звідти за усіма спостерігати. А ще я дуже полюбляю розважати господарів, коли катаюсь на шторах. Їм тоді так весело. Вони кличуть один одного:
– Дивися! Дивися, куди Персик забрався!
Але чомусь після цього хтось швидко мене звідти знімає. Мабуть переживають, щоб я не упав. Вони просто не розуміють, що я дуже відважний і нічого не боюся.
А ще я хочу повідомити, що я не просте кошеня. В мене є свої захоплення. Наприклад, я дуже полюбляю бавитися із сином господарів. Ми граємося і в хованки, і в доганялки, але найбільше мені сподобалася гра в дослідників. Виявилося, що квартира, в якій ми проживаємо — то чудове місце для досліджень. Ось наприклад, я тільки недавно дізнався, що у нас є таємна кімната з таємними мешканцями. Мене раніше туди ніколи не пускали. Але одного разу син господарів, Дениска, залишив двері в ту кімнату відчиненими. Ось я і вирішив пограти у дослідника, перевірити, що там робиться.
Найперше, що я там помітив — великий скляний ящик, який був наповнений водою. А в тому ящику рухалися якісь дивні створіння. Вони наближалися до мене, відкривали рот, але ніяких звуків я не чув.
– Що за дивина?, – подумав я. – Напевно вони хочуть мене залякати.
– Ні! Ви мене не залякаєте! Ось я зараз вам покажу!
З такими словами я розігнався і плюхнувся у той ящик з водою. На мій подив, виявилося, що я взагалі не вмію плавати. Опинившись у воді я вже не бачив тих дивних створінь, які мене лякали. Все чого мені хотілося, так це вибратися звідти. Я голосно кричав і з усіх сил старався вискочити з тієї пастки. Мені пощастило, що на допомогу прибіг мій друг, Дениска. Він допоміг мені вибратися, за що я був йому дуже вдячний.
Щоб я заспокоївся, Дениска пригостив мене смачною сметанкою. А потім розказав, що той ящик з водою — акваріум, в якому проживають рибки. І що їх потрібно охороняти, а не атакувати. Мені, звичайно, це не до кінця зрозуміло, але Дениска мій друг. Тому я послухаюся його слів і більше не чіпатиму тих рибок.
Дітки, вам сподобалася казка про котика на ім’я Персик? А може ви також знаєте такого котика, який полюбляє розваги та витівки?
Переглянути мульт-пісеньку “Котику, Мурчику!”