В одного діда та баби був кіт на ім’я Афоня. Спочатку він вірно служив дідові та бабі — ловив мишей. Жодної миші не було в хліву та на подвір’ї. За це кота любили та ласували молоком та сметаною.
Але з часом кіт розлінувався. Молочко та сметанку їсть, спить, а мишей не ловить. Дійшло навіть до того, що миші біля нього бігають, а він лінується лапу протягнути, щоб їх спіймати. Мишей розвелось так багато, що дід з бабою не витримали та й прогнали кота і завели іншого.
Важко після цього стало котові. Потрібно було йому самому собі їжу знаходити. Навіть були такі дні, що взагалі без їжі був.
Одного разу в пошуках їжі Афоня забрів у ліс. Там він зустрів двох зайчиків. Привітавшись, кіт запитав куди вони йдуть. Виявилось, що вони йдуть на збори, де будуть обирати царя лісу. Стало котові цікаво, що там буде відбуватись, тому він запитав:
– А чи можна з вами піти?
– Ходімо — відповіли зайчики.
На галявині для зборів зібралося дуже багато звірів: білочки, їжачки, зайчики, лисички… Хто пищав, хто шипів, хто ревів… Але коли почала говорити Сорока всі звірі замовкли.
– Ми сьогодні зібралися тут, щоб обрати царя нашого лісу! – сказала Сорока. – Царя який буде слідкувати за порядком та зможе нас захисти від мисливців, які зачастили до нашого лісу. Хто, на вашу думку, може стати нашим царем?!
Настала тиша і ніхто із звірів не наважувався щось сказати. Кіт вирішив, що це його шанс стати царем лісу і сказав:
– Добродії, дозвольте слово сказати!
– Говори — сказала Сорока.
– Я кіт Афоня. Я вірно роками служив людям. Я знаю їхню мову та знаю їхні звичаї. А також я знаю коли і як вони полюють. Тому я зможу допомогти вам і захистити вас від мисливців!
Звіряткам це сподобалося і вони вибрали кота своїм царем.
Спочатку кіт сумлінно виконував свою роботу. Слідкував за порядком, справедливо вирішував спірні питання між звірятками та навчив звірів ховатися від мисливців. Також йому подобалося бути царем. Всі його поважали, хвалили та частували різними смаколиками.
Але з часом наш кіт знову розлінувався та став спірні питання вирішувати так, що якщо хтось дасть подарунок, то в його користь і буде вирішена справа. Звірятам це стало не подобатися. А тут ще з Кабаном став дружити. Кабан любив смачно поїсти та повихвалятися. І Афоня також почав вихвалятися. Спочатку вони вихвалялися один перед одним, а потім і перед іншими почали вихвалятися.
– Що б ви без мене робили б! – говорив кіт, коли допомагав звіряткам. Або:
– Такого вправного царя лісу у вас ще не було!
– Бути царем лісу дуже важко…
І ось одного разу кіт вирішив повихвалятися перед усіма звірятками, зробивши такий бенкет, якого ще ніхто не робив. Він звелів приготувати багато смачної їжі, запросити музикантів та скликати всіх звірів. Хоча раніше він видав наказ: коли збираються звірі, то не здіймати галасу, щоб не привертати увагу мисливців.
Звірятка стали готуватися до бенкету. Хто заготовляв продукти, хто готував їжу, хто прикрашав місце бенкету…
І ось настав день бенкету. Всі звірі почали збиратися. Кіт Афоня зустрічає звірів і тішиться, що бенкет виходить на славу. А також поглядає на Кабана, який мало не лусне з заздрощів, що всі звірята звертають увагу на кота, а не на нього.
Звірі почали бенкетувати: їли, пили, сміялися, танцювали… І в самий розпал їхньої вечірки поруч проходили мисливці і почули галас. Побачивши мисливців всі звірі злякалися і кинулися навтіки. І лише якимось дивом їм вдалося врятуватися.
Наступного дня Сорока зібрала збори звірів на яких вибрали іншого царя лісу. А Афоню змусили важко працювати.
Ось так кіт Афоня поплатився за свою лінь, жадібність та пихатість.
Прослухати пісеньку “Казка про кота”.
Якщо вам сподобалася казка про кота Афоню, то напишіть, будь ласка, про це нижче в коментарях.