Зовсім недавно на світ з’явилося маленьке, гарненьке кошеня. Господарі дали йому ім’я Жак. Жак хоча й був ще маленьким, але поводився з усіма чемно. Також він знав, що кожного ранку необхідно вмитися, почистити зубки та зробити зарядку. Після таких ранкових занять він ішов снідати смачним та запашним молочком, яке давала корова на ім’я Квітка.
Як і всім діткам, нашому кошеняті також хотілося про все дізнатися та все навкруги перевірити. Тому, зазвичай, він після сніданку ішов перевіряти, що робиться в будинку. Потім Жак виходив на подвір’я і там продовжував свої досліди. Він дізнався, що там проживає не тільки корова Квітка, а ще й свинка, індики, курочки та песик Мухтар, який всіх охороняв.
Наше кошеня потоваришувало з собачкою. І не дивно. Адже Мухтар був не тільки добрим охоронцем, а ще й був дуже балакучим. Він знав багато історій, які траплялися з тваринами і розказував їх Жакові, який слухав ці розповіді, затамувавши подих. Мухтар розказав про жадібного індика, який наївся стільки смаколиків, що мало не луснув. Також розказав і про порося, яке танцювало у сусідів на городі, і за це його покарали. А ще Жак почув випадок із курочкою, яка знесла золоте яєчко і залишила його на лавочці. А мишка пробігала, зачепила те яєчко хвостиком, воно впало і розбилося. З того часу Мухтар вирішив, що всі мишки погані і від них лише одні клопоти. І Жакові він теж говорив:
– Ніколи не дружи з мишами. Вони погані. Краще дружи зі мною. Я поганого тебе не навчу.
Жак вірив песику і думав як він, що всі мишки погані. Але, якщо чесно, то сам він ніколи не бачив мишок. Тому думав, що це якісь великі та нахабні істоти від яких потрібно триматися подалі.
Одного разу, досліджуючи кожен куточок у будинку, Жак помітив у стіні біля самісінької підлоги якусь дірку.
– Що б це могло бути?, – подумав він і вирішив туди заглянути. Придивившись, що там робиться, Жак побачив якихось дивних маленьких сіреньких істот, які сиділи за столом і пили чай з бубликами.
– Доброго дня!, – привіталося кошеня, – а чи можна до вас у гості? Мені одному в будинку дуже сумно.
– Звичайно, – почув він у відповідь, – заходь до нас, ми і тебе чаєм пригостимо.
– Але я дуже великий, а дірочка маленька. Як мені до вас потрапити?
– Не хвилюйся, ми тобі допоможемо, – і показали таємні двері,через які Жак потрапив до них в оселю.
Всі були йому раді, пригощали чаєм з цукерками та бубликами, співали пісень та щось цікавеньке розказували. А коли Жак вже збирався повертатися, то вирішив запитати:
– Вибачте, я забувся з вами познайомитись. Я кошеня на ім’я Жак, а ви хто будете?
– А ми мишки-норушки. Живемо поряд з тобою у будинку. Заходь до нас, коли сумуватимеш.
Коли кошеня почуло, що ці сіренькі гостинні істоти — мишки, то від подиву ледь не упало із стільчика.
– Ви мишки?
– Так, звичайно, – почув Жак у відповідь.
– Ви такі хороші та гостинні, а мені розказували, що ви справжні забіяки.
– Нам приємно, що ти мав нагоду із нами познайомитись. Тепер можеш сам вирішувати, якими ми є.
– Ви мені дуже подобаєтесь!, – відповів Жак, – я хочу з вами дружити, якщо ви дозволите.
Мишки, звичайно, погодились. Після цього всі вони частенько зустрічались, пили чай, товаришували. А кошеня Жак зрозумів, що краще не вірити всьому, що про когось розказують, а самому перевіряти, чи так все є насправді.
Переглянути мультик як мишка прикинулася кошеням.
Там було цікаво
Приходьте ще 🙂