В одного діда з бабою була корова. Всі її любили та добре доглядали, а вона давала смачне та корисне молочко. Нашу корову назвали Красунею, адже вона і справді була дуже гарною.
Одного разу, повертаючись із поля додому, наша Красуня почала роздумувати: “Якщо я така гарна, то може мені чогось такого навчитися, щоб ще й прославитись та стати знаменитою?”
Думала вона, думала і нарешті у неї з’явилася ідея: “ От, якби я вміла літати. Всі мене могли б бачити та милуватися моєю красою. Але як це мені зробити? Десь треба дістати крила.” Згадала вона, що десь у сараї бачила повітряного змія, яким бавилися дідові та бабині онуки. Як всі вже полягали спати, наша мрійниця пробралася в сарай і таки знайшла того повітряного змія та ще й дідові окуляри прихопила, які той зазвичай надягав, коли в місто мотоциклом їхав. Причепила собі та корова на спину змія, який мав виконувати роль крил, натягнула на носа окуляри та й пішла собі селом, шукаючи місце, звідки можна було б навчитися літати. Забралася вона на пагорб, з якого все село було видно і думає:
– Оце чудове місце для польотів. Я як полечу зараз, то мабуть всі мене побачать.
Розігналася корова з того пагорба та й думала, що вже літати навчилась. Але її щастя, що той пагорб над річкою був. Плюхнулася корова в річку з таким гуркотом, що всю рибу налякала. А жаби, як те побачили, стільки сміху й галасу наробили, що люди в селі попрокидалися і вийшли подивитися, що там коїться і чому такий шум зчинився. Люди побачили ту корову і самі почали сміятися, коли та в окулярах та з мокрим змієм на спині поверталася додому. Прийшла вона засмученою та присоромленою.
Після такої пригоди корова міцно заснула і збудили її тільки перші промені сонця та баба, яка прийшла за молоком. Цілий день наша корова знову провела на полі, скубаючи смачну, запашну травичку. Але її не залишала думка про те, як же їй прославитись. Повертаючись селом додому, вона побачила, як багато людей веселяться та танцюють на весіллі. І знову у неї виникла ідея: “О! Треба навчитися танцювати! Я ще покажу всім, яка я гарна танцівниця!”
Не втримавшись, наша Красуня побігла до групи людей, які танцювали і собі почала кружляти, підскакувати та веселитися. Але, на її здивування, нікому не сподобався той танок. Навпаки, всі поналякувались, що таке з тією коровою діється. Люди прогнали ту непрохану гостю, а дід ще й, коли гнав її додому, цілу дорогу сварився і соромив її за таку поведінку.
Знову не вийшло в корови прославитись так, як вона хотіла. Хіба навпаки — тільки сорому набралася.
Наступного ранку почула наша корова, як їдучи на поле працювати, жінки гарних пісень співають. Вона подумала: “Оце вже в мене точно гарно вийде!” Та як зареве, що всі сусіди позбігалися, щоб побачити, що сталося. І цього разу наша мрійниця не отримала оплесків за свій талант, а тільки догану від діда та ще й покарання — нікуди цілий день не виходити з хліва і думати над своєю поведінкою.
Засмутилася корова, лягла в кутку і плаче. Побачила те мишка, шкода її стало Красуню, та й запитує:
– Чому ти плачеш? Що сталося?
– Як мені не плакати, – відповідає корова, – ніхто не цінить мої таланти, а тільки сміються з мене та соромлять. Я не знаю, як мені далі бути.
– Не плач, – заспокоює її мишка, – В тебе є те, що всі дуже люблять і цінують.
– Справді? І що це?
– Твоє запашне молочко, яке полюбляють і мишки, і котики, і собачки, і дорослі, і діти.
– Невже?, – здивовано відповіла корова.
А в цей час відчинилися двері і в хлів зайшла дівчинка, маленька онука діда з бабою з великою гарною чашкою і каже:
– Красуня, дасиш сьогодні мені молочка? Я його так люблю!
Корова полегшено зітхнула. В неї піднявся настрій і вона зрозуміла, що не потрібно шукати собі слави, а краще і далі робити те, що добре вмієш і всіх цим радувати.
Прослухати веселу пісеньку про корову.
Якщо вам сподобалася казка про корову, то напишіть, будь ласка, про це нижче в коментарях.