Жив-був собі дід з бабою. Жили вони дуже бідно. Одного разу дід каже бабі: – Бабо, давай спечемо Колобка!
– Не вийде спекти Колобка, бо немає борошна у нас, діду.
– Пошкреби по куточкам, може назбирається трішки – каже дід.
Пішла баба, пошкребла по куточкам та й назбирала пригорщу борошна, якраз на Колобок. Зраділа баба. Розпалила піч, просіяла муку, замісила тісто, засунула в піч та й спекла Колобка. Витягнула його з печі, духмяненького, рум’яненького та й поставила на вікно студитися.
Розплющив очі Колобок, дивитися та й думає: “де це я? Піду подивлюся!” та й покотився собі.
Раптом на зустріч йому біжить Зайчик.
– Колобок, я тебе зараз з’їм!
– Не їж мене Зайчику, давай краще я пісеньку заспіваю.
– Гаразд співай.
Я Колобок — маленький клубок. Я від діда утік, також від баби я втік І від тебе, Зайчику, утечу!
Та й покотився собі далі по стежинці. Аж раптом бачить Вовк назустріч іде. Підійшов ближче, та й каже:
– Колобок, я такий голодний, ти будеш моїм обідом.
– Не їж мене, Вовчику-братику, давай я тобі гарну пісеньку проспіваю.
– Ну гаразд, співай.
Я Колобок — маленький клубок. Я від діда утік, також від баби я втік Я від Зайчика утік. І від тебе, Вовчику-братику, утечу!
Та й побіг собі далі. Раптом зустрічає Ведмедика клишоногого. Той побачив Колобка та як зареве:
– Колобок, я тебе зараз з’їм.
– Ой , Ведмедику, я не смачний. Давай краще я тобі пісеньку заспіваю.
– Ну добре, співай.
Я Колобок — маленький клубок. Я від діда утік, також від баби я втік Я від Зайчика утік. Я від Вовчика утік. І від тебе, Ведмедику, утечу!
І покотився, тільки його й бачили. Біжить далі, а на зустріч йому цього разу йде Лисичка-сестричка. Та й каже:
– Ану стій, Колобок! Я тебе з’їм!
– Не їж мене, Лисичка, краще я тобі пісеньку заспіваю.
– Ну давай. Тільки я трішки недочуваю — каже хитра лисичка. Сядь мені на носа, щоб я тебе краще чула.
Сів він лисичці на носа та й почав співати:
Я Колобок — маленький клубок. Я від діда утік, також від баби я втік Я від Зайчика утік. Я від Вовчика утік. Я від Ведмедика утік.
І тільки він хотів заспівати:
– І від тебе, Лисичка-сестричка, втечу!
Лисичка підкинула Колобка і хотіла з’їсти його. Але колобок викрутився і втік від лисички. Вона йому лише бік зубами подряпала.
Зрозумів тоді Колобок, що небезпечно самому по лісі гуляти, та й повернувся додому. Баба з дідом дуже зраділи. А колобок тепер ніколи сам на прогулянки не ходив. Ось так він і навчився, що старших треба слухатись.
Подивитися дитячу мульт-пісеньку про Колобка.