В однієї маленької дівчинки на підвіконні красувалося багато різних вазонів. Кожний з них був по-своєму гарним. В одного були великі червоні квіти, в іншого – ніби багато різних метеликів посідали на гілочки і гордилися своєю красою, ще інший – був схожий на велике гарне дерево. Любили вони дружбу між собою водити: погомоніти та повихвалятися один перед другим, хто з них є найгарнішим, найпахучішим чи найважливішим.
Але був серед них ще один вазон, який стояв собі тихенько у куточку і нічого ніколи не говорив. Його ніби ніколи ніхто не помічав, а може й не хотів помічати. Справа в тому, що його вважали нецікавим, негарним та ще й сердитим через безліч колючок на ньому і жодної, хоча б маленької квіточки.
Сумував наш вазон, що приходиться йому без друзів жити, а ще гірше йому ставало,коли маленька дівчинка приходила помилуватися його сусідами по підвіконню, а на нього уваги не звертала.
Але одного разу все змінилося. Коли раненько зійшло сонце і його промені попали на підвіконня, всі наші вазони аж застигли від подиву. «Що це за незнайомець?» – почали вони перешіптуватись поміж собою. «Який красень!» – захоплювались інші.
Виявляється вперше в своєму житті наш вазон зацвів, та ще й так гарно, що не можна було від нього відвести погляду. Звичайно, новоспеченому красунчику було приємно, що нарешті на нього звернули увагу, але з іншої сторони, йому хотілося, щоб з ним завжди водили дружбу і не звертали увагу на зовнішність, а на його почуття і переживання.
Переглянути короткометражний мультфільм “Подарунок”.