Казка про Цуценятко Чао. Парк Атракціонів

Я — всім відоме цуценятко Чао. Сьогодні хочу поділитися новими пригодами, які сталися в моєму житті.

Я дуже люблю прогулянки та розваги. Кожного вечора я чекаю з нетерпінням, адже це час прогулянок. Я беру у зуби свій ланцюжок і нагадую Даші, що вже час виходити з дому. А Даша і не проти, адже вона, як і я, полюбляє розважатися та знаходити нових друзів.

Одного разу, прогулюючись в парку, я познайомився з двома песиками на ім’я Зефір та Кекс. Вони рідні брати. Тільки уявіть собі: біжить два мопса, а як їх розрізнити — невідомо. Щоправда, їхній господар Іванко, знайшов вихід. Він просто написав їхні клички на ошийниках.

Спершу я подумав, що ніколи не зможу їх розрізнити. Але виявилося, що це вже не так і складно, адже справа не завжди в зовнішності, а в характері. Зефір — дружелюбний песик, який легко заводить нових друзів та радіє кожному дню, незалежно від того, яка на вулиці погода. А от Кекс — повна протилежність своєму братові. Я б дав йому ім’я Бурчун. Саме так, адже він завжди бурчить: то сонечко надто спекотне, то вітерець відволікає, то дощик надокучає. Ось такі цікаві мої нові друзі. Хоча зовні вони дуже схожі, але за характером — зовсім різні.

Одного разу Даша та Іванко домовилися, що на вихідні підуть розважатися у парк атракціонів. Коли ми почули, що нас теж візьмуть, то нашій радості не було меж. Один тільки Кекс невдоволено пробурчав:

– І що там цікавого? Не хочу нікуди йти.

Ось і прийшли довгоочікувані вихідні. Як і домовлялись, Даша та Іванко повели нас у парк атракціонів. Коли ми з Зефіром побачили каруселі, потяги, батути, гойдалки, то не знали куди спершу бігти, але Даша з Іванком нас самих не відпустили. Наші господарі вирішили спершу покататися на каруселях, які мали вигляд великих білих лебедів із золотими коронами на головах. Ці білі лебеді підняли нас високо-високо. Здавалося, що з тієї висоти ми все місто побачили. Від тієї краси нам аж дух перехопило. Одному тільки Кексу ці каруселі не сподобались. Він бурчав:

– Швидше б на землю спуститись. Не люблю кататись. Мені це не цікаво!

– Ну що ж, – промовив Іванко до свого вихованця, – може тобі сподобаються паровозики? Дивись, які гарні! Може покатаємось?

Нас двічі просити не треба було. Ми з Зефіром, як тільки почули про паровозики, то першими туди прибігли і вже навіть зайняли місця і собі, і своїм господарям. Але Кексу і ця пропозиція не сподобалась. Він знову пробурчав:

– Що за розваги? Мені не подобається. Це нудно!

А ми, накатавшись досхочу, вирішили піти і пострибати на батуті. Це було так весело! Здавалося, що ми підскакували аж до самого неба. А Кекс цього разу взагалі вирішив не стрибати разом із нами, а тільки невдоволено бурчав:

– Ну й стрибайте собі. Нічого цікавого!

Ще ми бачили різних цікавих мультяшних героїв. То була і свинка Пепа, і міньйони та навіть Губка Боб! Нам вдалося разом із ними сфотографуватися. Фото нам відразу віддали. Я думаю, що ви вже здогадалися, що на ньому тільки один наш Бурчун виглядав невдоволеним. Але ми до того вже звикли. Всі ми просто раділи тим хвилинам, які провели в чудовій компанії і в чудовому місці для відпочинку.

Але це ще не все. Перед тим, як відправитись додому, Даша разом з Іванком вирішили купити морозива та солодкої вати. Вони навіть нас пригостили цими ласощами. Як завжди, одному тільки Кексу нічого не сподобалося. Морозиво — надто холодне, а вата — надто солодка.

Дорогою додому ми всі весело обговорювали пригоди, які з нами сьогодні трапилися. Один тільки Кекс йшов мовчки і всім виглядом показував, що сьогодні йому нічого не сподобалося. Шкода. Він так і не навчився радіти приємним моментам. Ми з Зефіром та нашими господарями сподіваємося, що він таки навчиться помічати приємне в своєму житті і радіти цьому.

Переглянути мульт-пісеньку про цуценятко Тошу.

Якщо вам цікаво дізнатися про інші пригоди цуценятка Чао прочитайте першу та другу частини цієї історії.

Якщо вам сподобалась казка про цуценятко Чао, то пишіть, будь ласка, про це в коментарях нижче.

Картини песика Чао: