Казка про Цуценя Чао. Новий Дім

Мій ранок почався незвично. Я прокинувся з братиками та сестричками, смачно поснідав, неквапливо потягнув задні та передні лапки та радісно вильнув коротким хвостиком. Після їжі, за розкладом були ігри, і я вже кинувся наздоганяти братика Лео, як раптом у двері хтось постукав, і мій господар впустив гостей. На порозі з’явилася маленька дівчинка зі своїм батьком – він тримав доньку за руку.

– Дивися, Дашка, які милі цуценята. Вибирай собі вихованця, – тихим голосом сказав батько.

Дівчинка підійшла до нашого манежу і відразу ж звернула увагу на мене.

– Яке веселе і смішне цуценя, назву його Чао! – так я отримав ім’я, а разом з ним знайшов неймовірно турботливу і відповідальну господиню.

Пару слів про мене

Я так захопився розповіддю, що зовсім забув про правила етикету. Насамперед потрібно представитися! Як ви вже зрозуміли, мене звати Чао. Я красивий французький бульдог з милою мордочкою, величезними вухами і красивою рудою шерстю. Даша вважає, що я найкраще цуценя! Думаю так і є, ну не може така добра дівчинка помилятися в такому серйозному питанні!

Переїзд відбувся швидко. Мене помістили в сумку-переноску – в ній було темно, і я навіть трохи злякався. Але почувши голос Даші, я заспокоївся, і непомітно для себе задрімав. Прокинувся я вже в новій квартирі. Для мене була підготовлена мисочка, акуратне ліжечко і класні іграшки!

– Ось це дійсно теплий прийом! Як же мені пощастило. Треба обов’язково віддячити господарям за такий вияв любові – подумав я.

Уже вечоріло, і господарі готувалися до сну. Але не я. Від дорослих бульдогів я дізнався, що справжній пес повинен бути охоронцем. Ну і вирішив я захищати своє нове житло. Коли всі лягли і погасили світло, я залишився головним і прийняв караул.

Мене насторожили якісь дивні предмети на підвіконні. Я на них гавкав, гарчав, а вони навіть не ворухнулися.

– Потрібно терміново з цим щось робити!

Я заліз на низький пуф, потім на диван, а з нього перебрався на підвіконня.

– Чому ви не реагуєте на мій гавкіт?! Що це ви тут робите в пізню годину?! – запитав я.

Відповіді не було. Я скинув цих негідників з підвіконня лапою. Пролунав якийсь звук. Більше на підвіконні нікого не було, і я вирішив – можна лягати спати.

Початок міцної дружби

Коли настав новий день, мама і тато Даші встали з ліжка по дзвінку будильника, адже до восьмої години їм потрібно бути на роботі. Я тим часом міцно спав в саморобній буді, яку дбайливо побудував за ніч з шкарпеток, пледа і м’яких махрових рушників, залишених для мене у ванній. Батьки моєї господині сильно здивувалися:

– Який безлад! Скрізь розбиті вазони з квітами, які стояли на підвіконнях! Що сталося? – запитала мама.

– Не знаю, – знизивши плечима, відповів батько.

Вони ходили по квартирі з кімнати в кімнату, і побачили мене.

– Це витівки Чао! – здогадалися вони.

Я почув ці слова, ліниво розплющив одне око, потім друге, солодко позіхнув, і почав спостерігати за тим, що відбувається.

– Ось господарі зрадіють! – промайнула в моїй голові думка, – адже їм дістався не просто декоративний вихованець, а чудовий сторожовий пес!

Вони розсміялися, покликали Дашу і сказали їй:

– Дочка, Чао зовсім малюк – не знає як себе поводити – він все переплутав вночі, і влаштував безлад. Щоб він з нетямущого цуценяти перетворився в вірну дорослу собаку, потрібно не лише гратися з ним, а й займатися його вихованням.

З того моменту мене навчали командам — я приносив шльопанці, давав лапу і голосно гавкав коли приходили чужі. Я зрозумів, що робити калюжі потрібно на вулиці, і з нетерпінням чекав кожної прогулянки! Так почалося моє щасливе і наповнене яскравими подіями життя в новому будинку – з Дашею і її батьками!

Переглянути веселу мульт-пісеньку “Цуценя”.

Читайте продовження цієї історії:

• Казка про песика Чао: похід в зоопарк
• Казка про цуценятко Чао. Парк атракціонів

Якщо вам сподобалася казка про цуценя Чао, то напишіть про це в коментарях нижче.

Придбати картину песика Чао