Казка про Білого Ведмедика та Пінгвіна

Ну що ж, дітки, як відомо, добрими друзями стають часто тоді, коли один-одного добре знають. Саме така можливість і випала нашому білому ведмедикові та пінгвіну Коді. Оскільки дорога додому виявилась неблизькою, подорожувати їм прийшлось не один день.

Як ви вже знаєте, ведмедик Сніжок та пінгвін Коді таємно забралися на корабель, знайшли тихе та затишне місце, щоб їх ніхто не знайшов і чекали, поки цей корабель доставить їх додому. Дарма часу вони не гаяли, а вирішили краще познайомитись один з одним. Коді розказав білому ведмедеві свою історію, як він потрапив до зоопарку, а потім запитав:

– А яка історія трапилась із тобою? Як ти опинився у зоопарку?

– О-о-о! – посміхнувся Сніжок, – там є що розказати.

У мене було багато хороших друзів, таких самих білих ведмедів, як і я. Чим ми тільки не займалися! Купалися в снігу, бігали наввипередки, вигадували найрізноманітніші розваги. І ось так, одного разу, відбігши далеко-далеко від дому, ми натрапили на щось дивне.

– Дивне? І що то було? – запитав Коді і від подиву аж відкрив рот та широко розплющив очі.

– Що то таке я зрозумів не одразу. Пізніше я довідався, що то був літак. Це ніби великий-великий птах, який приніс у собі людей. А ще там були собаки-охоронці. Пізніше я зрозумів, що ті люди — дослідники, а собаки охороняли літак і їхнє майно.

– І що ти зробив, коли їх побачив?

– Я запропонував друзям перевірити себе на сміливість.

– І як?

– Таємно пробратися в літак і перевірити, що там в середині. Друзі мою ідею підтримали. Ми навіть домовились: “Хто не піде, той боягуз!”

– Отакої! – прошепотів Коді, – і чим все це закінчилось?

– Ми дочекались, поки люди пішли, а собаки відволіклись і тихенько пробрались в літак. Не встигли все ми добре розгледіти, як несподівано хтось вигукнув: “Швидко тікаймо! Я вже бачу, як люди повертаються”. І всі чим дуж дременули з літака. Я тільки чув, як собаки гавкали, а потім затихли. Мої друзі швидко бігають, думаю, вони встигли втекти.

– А ти чому не тікав разом із ними?

– А я вирішив довести, що я найсміливіший,тихенько переночувати в літаку, а на ранок повернутися до друзів. Але виявилося, що тієї ночі дослідники вже поверталися додому. Помітили вони мене лише вранці. Пам’ятаю, як вони були здивовані. Не могли вони мене просто так випустити, тому віддали до зоопарку, щоб я там був під наглядом. Ось тепер ти знаєш, яка історія зі мною трапилась.

– Цікаво! А ти таки дійсно сміливий. Шкода тільки, що опинився один далеко від дому.

– Так, я також про це шкодую. Але саме зараз з’явилася можливість повернутися. До речі, хотів сказати, що цей корабель прямує саме до моєї домівки. Тому запрошую тебе погостювати у мене.

– Дякую! Але я також хотів потрапити додому.

– Не переживай! Погостюєш у мене, а потім і для тебе знайдемо вихід.

– Добре, нехай так і буде. Мені цікаво буде познайомитись із твоїми друзями.

І ось нарешті підійшов той час, коли корабель прибув до місця призначення. Сніжок та Коді вийшли непоміченими і пішли до ведмедика додому. Наступного дня Сніжок пішов знайомити Коді із своїми друзями. Які ж вони були раді зустрічі, адже вже й не сподівалися, що колись побачаться. Довго вони розпитували про пригоди, які сталися із ведмедиком та його новим другом, Коді.

Хоча й пройшло багато часу із тих пір, як вони востаннє бачились, але нічого не змінилося. Всі, як і раніше були веселими, гамірними та винахідливими. Коді всім також сподобався і тепер вони всі разом розважалися. Але, хоча пінгвіну і подобалося з новими друзями, все ж він сумував за своєю родиною пінгвінів. Зрозумів це ведмедик, та й каже:

– Не сумуй! В мене є план. Вже завтра ти зможеш потрапити додому, а поки що відпочивай.

Пішов Сніжок до своїх друзів та й каже:

– Мені дуже потрібна ваша допомога. Коді сумує, додому хоче.

– Кажи, що потрібно робити. Ми з радістю допоможемо.

– Потрібно знову пробратися в літак. Я чув, що знову є дослідники і завтра вони відлітають саме туди, де живе родина Коді.

– Ми зрозуміли. Найбільша проблема — це собаки. Але ми обов’язково вигадаємо, як їх відволікти.

Обговоривши між собою план дій, ведмеді вирішили, що їм необхідно для справи роздобути рибацьку сітку. Вони знали, що така сітка є в маленькому лісовому будиночку. Тому вночі, щоб ніхто їх не помітив, тихенько її звідти дістали. Потім ту сітку вони замаскували в потрібному місці.

Наступного ранку Сніжок разом із Коді попрямували до літака і почали чекати, поки друзі не почнуть відволікати собак. Тим часом, хитрі ведмедики з іншої сторони літака почали галасувати та дражнити собак. Вони вигукували: “ А ви нас не наздоженете! А ви нас не наздоженете!” Собакам це, звичайно, дуже не сподобалось, тому вони чим дуж кинулись наздоганяти тих нахаб. А ведмедям цього тільки й треба було. Пустившись навтьоки, вони привели своїх переслідувачів до пастки, яку влаштували тієї ночі. Собаки потрапили в сітку і заплутались в ній. Довго їм прийшлося із неї вибиратись.

Таким чином ціль була досягнута. Сніжок та Коді встигли пробратися в літак, попрощалися і домовилися, що вигадають спосіб, як їм і далі підтримувати свою дружбу.

Коді летів додому і вже собі уявляв, як він побачить рідних та друзів . Пінгвін дуже хотів їм розказати про свої пригоди та як йому допоміг потрапити додому ведмедик Сніжок.

Якщо вам сподобалась казка про білого ведмедика та пінгвіна, то напишіть, будь ласка, про це в коментарях нижче.

Переглянути мульт-пісеньку про ведмедиків.

Прочитайте першу частину “Казка про білого ведмедика та пінгвіна”.