Для пінгвіна Коді настав довгоочікуваний момент. Він дуже щасливий летів літаком додому. Наш маленький мандрівник не міг дочекатися, коли вже побачить всю свою велику родину та друзів. І ось, літак приземлився і Коді обережно та непомітно його залишив. Коли він наближався до своєї домівки, там бавилися його друзі. Помітили вони його ще здалеку і не могли повірити своїм очам.
– Це ж Коді! – вигукнув один.
– Та не може бути, мені не віриться! – сказав інший.
– Коді! Коді повернувся! – почали вигукувати пінгвінята одне за другим.
Всі були просто щасливі. Від радості друзі засипали його запитаннями:
– Де ти був?
– Що з тобою сталося?
– Як ти повернувся?
Коді розповів їм про все. Як відкололася частина льоду і понесла його далеко-далеко від дому. Потім — як його врятували і відправили до зоопарку. Також він розповів і про свого нового друга — білого ведмедя, на ім’я Сніжок. А коли Коді розповів про мавпу, в якої потрібно було відібрати ключі, то добряче насмішив своїх друзів. І нарешті, всі дізналися, як друзі Сніжка перехитрили собак і допомогли Коді потрапити на літак, який і доправив додому їхнього друга.
У відповідь пінгвіни розповіли, як всі хвилювалися за нього, як довго всі разом його шукали і як їм було без Коді сумно.
Після стількох пригод, які трапилися з нашим пінгвіном, він був дуже радий знову опинитися в колі рідних та друзів. Як і раніше, Коді полюбляв рибалити, але вже робив це обережно. Ніколи сам не ходив по рибу, а завжди з іншими, дорослими пінгвінами.
Та все ж ті пригоди, які з ним сталися, не давали про себе забути. Він часто згадував свого нового друга, Сніжка, і сумував за ним. Вечорами, коли темніло, Коді виходив на вулицю і дивився на зоряне небо. Там він помітив сузір’я великої та малої ведмедиці. Вони нагадували йому про Сніжка та його товаришів, тому Коді щовечора виходив на них подивитися. Пінгвін пам’ятав, що вони домовилися щось вигадати, щоб і далі підтримувати їхню дружбу. Але як? Що ж робити? Вони ж так далеко один від одного! Аж тут у Коді виникла одна думка: “А що, якщо цей літак, яким я сюди дістався, завжди літає до білих ведмедів від нас? Потрібно перевірити”.
Коді вирішив, якщо це так, то потрібно передати якийсь знак Сніжкові. Пінгвін мав подругу, яка вміла дуже гарно малювати. То ж він попросив її зобразити себе разом із ведмедем в обіймах. Коли робота була готова, Коді терпеливо чекав, коли ж знову з’явиться той літак. А літак і справді знову приземлився неподалік від пінгвінів. То ж Коді обережно пробрався до нього і прикріпив свій малюнок так, щоб Сніжок міг його помітити.
Невдовзі літак піднявся у повітря і полетів. Коді дивився йому услід і сподівався, що він прямує саме до його друга. На щастя, саме так і сталося. Собаки-охоронці відразу помітили той малюнок і почали сміятися з нього.
– Подивіться, який нахаба, той пінгвін! Він вже й листівки передає тим ведмедям!
– Еге ж, нахаба! Це через нього ми тоді потрапили до пастки. Ледве вирвалися!
Сталося так, що в цей час неподалік прогулювався Сніжок і почув гамір. Він подумав: “ Що це ті собаки так жваво обговорюють?” Коли Сніжок наблизився ближче, то почув їхню розмову і здалеку побачив листівку від Коді. Радості ведмедя не було меж. Він подумав: “Як же я хочу знову побачити свого друга!” А в цей час собаки далі продовжували свої розмови. Один із них каже:
– Я вже так втомився. Бути охоронцем нелегко. Хочеться якоїсь винагороди.
– Еге ж! Я теж так думаю, – відповів інший, – мені вже так набридла та каша з кістками. Так хочеться чогось смачненького, незвичайного!
– А знаєте? – відповів третій, – моя колишня господарка частувала мене дуже смачним печивом у вигляді кісточок. Пальчики оближеш!
– Добре тобі! Ми теж хочемо його спробувати.
Почувши ці розмови, Сніжок відразу зрозумів, що йому робити. Він побіг додому, дістав мамину кулінарну книгу і приготував те печиво, про яке говорили собаки. Гарненько його запакував і пішов до собак. Коли він наближався, ті відразу його помітили. І говорять один до одного:
– Он, іще один нахаба іде. Як він нам уже набрид. Треба його добряче провчити!
Але Сніжок підійшов ближче і відкрив свій пакунок. Запах печива піднявся у повітря і собаки аж завмерли від подиву. Ведмідь промовив:
– Я дуже хочу з вами подружитися. Я приніс вам гостинця.
Собаки не стрималися від того запаху і кажуть:
– Ну давай, спробуємо, що там у тебе.
Коли вони наїлися того печива, то задоволені і ситі полягали відпочивати.
Так Сніжок почав носити їм печиво кожного дня, а собаки вже його чекали. І ось одного разу ведмідь наважився поговорити з ними.
– Давайте, я буду приносити вам смаколики, а ви дозволите мені відвідати мого друга, пінгвіна.
Собакам така ідея сподобалась. Вони допомогли Сніжкові потрапити в таємне місце літака, де його ніхто із людей не знайшов би. Ведмідь був дуже радий. Він здобув дружбу собак і тепер міг літати до Коді в гості, а також запрошувати його до себе.
А який же щасливий був Коді, що знову побачив свого друга і вони могли продовжувати товаришувати!
Якщо вам сподобалась казка про Білого Ведмедя та Пінгвіна, то пишіть про це нижче в коментарях.
Казка про Білого Ведмедя та Пінгвіна. 1 частина
Казка про Білого Ведмедя Сніжка та Пінгвіна Коді. 2 частина
Переглянути мультик про білого та ведмедя
класссссссссссссс
Раді, що казка вам сподобалася!
Дуже гарна казка.
Дуже приємно чути, що казка сподобалася!
суперрр
Дякуємо, що ділитеся своїми враженнями!