В одному лісі жило багато звіряток: білочки, зайчики, лисички, їжачки. Полюбляли вони разом збиратися і по гриби ходити. Їхні мами давали їм гарні кошики і відпускали в ліс. Тільки наказували: “Будьте поряд одні з одними, не відходьте далеко і швиденько повертайтеся.” Вони так і робили, тому що слухняними були.
Але одного разу сталася з ними несподіванка. Йшли вони всі гуртом, як завжди, по своїй вже протоптаній стежинці. Аж дивляться, прямо перед ними, в них на дорозі, якийсь дивний звір сидить, схожий на ведмедя. Звірятка, нічого не підозрюючи, вирішили йти собі далі.
А тим дивним звіром була панда, яку з сусіднього лісу звірі вигнали за її погану вдачу. Вона була ледача, нічого не хотіла робити, а тільки менших та слабших за себе ображала. І цього разу вона також вирішила, що діток по гриби не пропустить. Стала посеред стежинки і каже:
– Повертайтеся геть! Додому йдіть! Гриби вам не віддам! Вони мої!
Звірятка злякано переглянулись, думають: “Що нам робити? Як грибочків назбирати?”
А панда не відступає, на своєму стоїть, проганяє їх.
Засмутилися малюки, вирішили, що вже не бачити їм сьогодні грибочків. Опустивши голови, вже почали повертатися додому. Але тут недалеко проходив своєю стежинкою єнот-мандрівник. Він в гості до свого друга йшов. Побачив засмучених малюків, шкода йому їх стало. Розпитав, що сталося і каже:
– Покажіть мені ту панду. Я її прожену.
Дітки зраділи, показали йому, де той страшний звір сидить. Підходить єнот ближче і каже:
– Що ти , панда, в нашому лісі робиш? Чому діток ображаєш?
А панда бачить, що єнот менший за неї, слабший, та й каже:
– Що ти мені зробиш? Я і тебе зараз звідси прожену! І нічого мені за це не буде!
– Як тобі не соромно? Йди геть! А то зараз, як зберу всіх звірів лісових, ох і не солодко тобі буде!
А панда тільки посміхається і пропускати все-одно не хоче.
Єнот же мав дуже багато друзів. Допомагав їм не раз в біді. А цього разу вирішив їх на допомогу покликати. Побачила панда, що багато звірів лісових на допомогу до єнота сходяться та й втекла і більше ніколи не чіпала звіряток. Боялася, що і з цього лісу її теж виженуть.
Маленькі звірятка зраділи, дякують своєму рятівникові. Коли назбирали грибочків — з ним поділилися. Прийшовши додому з лісу, з повними кошиками грибів, ще довго розказували про страшного звіра і хороброго та співчутливого єнота, який мав добре серце і тому відважно заступився за звіряток.