Одного разу лисичка-сестричка, черепаха та рак-неборак випадково натрапили на просо. Думали-гадали, що зробити з ним і вирішили посіяти, а врожай розділити між собою.
Черепаха та рак-неборак одразу взялися до роботи. А лисичка-сестричка думає: “як це мені схитрувати, щоб не працювати?”. Та й каже:
– Ви працюйте, а я вам буду пісні співати. Так просо швидше проросте та й урожай буде кращий.
Рак-неборак та черепаха працюють, а хитрунка їм пісні співає.
От підійшов час урожай збирати. Черепаха та рак-неборак скосили просо, змолотили та й кличуть лисичку-сестричку урожай ділити.
А лисичка-сестричка знову хоче друзів обманути, думає: “як би це мені все зерно собі забрати?”. Та й каже:
– Щось урожай дуже малим виявився. Ми його й поділити не зможемо. Давайте краще позмагаємося кому він увесь дістанеться. Давайте хто перший до купки зерна добіжить того він і буде.
Черепаха та рак-неборак зрозуміли хитрий задум лисички, але погодились.
Вибрали місце. Лисичка вигукнула:
– Увага! Руш!
І побігли.
Але рак-неборак непомітно причепився лисичці до хвоста.
Лисичка рада, що всіх перехитрила, перша прибігла, розвернулась, сіла біля зерна. Аж тут чує голос рака ззаду себе:
– О-о-о, нарешті тебе дочекався!
Лисичка здивувалася:
– Коли ти встиг сюди добігти?
– Та ти лиш вигукнула “Увага! Руш!” так я тут одразу і опинився.
Та й почали вони сваритися.
Через деякий час приповзла і черепаха та й каже:
– Ой лисичко-сестричко, біда сталася! Рятуватися треба! Тебе мисливці шукають! Ось-ось тут будуть!
– Друзі, не кажіть де я! – перелякано сказала лисичка. – Просо поділіть між собою.
І побігла собі геть, тільки курява за нею піднялася.
От так рак-неборак та черепаха провчили лисичку-сестричку за її лінощі та хитрість.
Прослухати пісню “Я лисичка, я сестричка.“